Не масова загибель, а щось далеко гірше. За сім місяців, поки тривало одностороннє перемир’я, запроваджене було смертю, до ніким не баченого списку черговиків потрапило понад шістдесят тисяч готових спочити навіки, точніше шістдесят дві тисячі п’ятсот вісімдесят осіб, які відійшли в засвіти за одну-єдину мить, що її вбивчий потенціал можна порівняти хіба з деякими людськими каральними акціями. Ми, до речі, не втримаємося від нагадування, що смерть сама по собі, без зовнішньої допомоги, завжди вбивала набагато менше, ніж люди. Можливо, якийсь допитливий розум тепер цікавиться, як нам пощастило з’ясувати названу вище точну кількість, тобто шістдесят дві тисячі п’ятсот вісімдесят осіб, яким рівночасно склепилися навіки очі. Зробити це було зовсім нескладно. Знаючи, що в країні, де все це відбувалося, проживало приблизно десять мільйонів людей, а показник смертности становив десять промілле, дві прості аритметичні дії, справді елементарні, а саме множення та ділення, вкупі з належним урахуванням проміжних місячних і річних пропорцій, дозволили нам отримати, плюс-мінус, вузький числовий діапазон, у якому названа насамкінець цифра постала як прийнятний середній показник, і якщо ми кажемо прийнятний, то це означає, що ми так само могли б прийняти сусідні величини, тобто шістдесят дві тисячі п’ятсот сімдесят дев’ять осіб або шістдесят дві тисячі п’ятсот вісімдесят одна особа, якби смерть президента асоціації похронних контор, ставшися раптово й в останню хвилину, не внесла збурливого чинника в наші обчислення. Та все ж ми певні, що реєстрація смертних випадків, розпочата від перших же годин наступної доби, підтвердить точність здійснених підрахунків. Якийсь інший допитливий розум, із тих, що раз у раз перебаранчають оповідачеві, можливо, поцікавиться, яким чином лікарі могли б довідатися, на яку адресу їм треба прибути, щоб виконати той обов’язок, без якого померлий не стане мертвим із погляду закону, дарма що справді мертвий-мертвісінький. У деяких випадках, зайве про те й казати, самі родини померлих виклика`ли свого сімейного або закріпленого лікаря, але цей спосіб з об’єктивних причин не міг мати широкого застосування, адже йшлося про офіційне засвідчення в рекордні терміни за виняткової ситуації, аби, боронь боже, не підтвердилося зайвий раз прислів’я, біда не ходить сама, що означало б у виниклій ситуації, по раптовій смерті, гнилля в домі. Саме тоді показалося, що прем’єр-міністри опиняються на своєму високому щаблі невипадково, а також, згідно з безустанку повторюваною мудрістю всіх націй, що кожен народ має той уряд, на який заслуговує, хоча з цього конкретного приводу обов’язково слід зазначити, що насправді не тільки не всі прем’єр-міністри, на добре чи на зле, не є однакові, а так само й народи не є чимось незмінним. З одним і з другим воно буває, одне слово, різно. Чи то пак, висловлюючи те саме двома словами, коли як. Як ми побачимо, будь-який спостерігач, навіть не надто схильний до неупереджености в присудах, без щонайменшого сумніву ви´знає, що зі складною ситуацією уряд упорався впевнено.