Тепер треба підшукати готель не надто далеко від домівки музи´ки. Смерть рушила в напрямку середмістя, зайшла до якоїсь туристичної аґенції, попрохала дати їй план міста, швиденько знайшла театр, від якого її вказівний палець посунувся на папері до дільниці, де мешкав віолончеліст. То було трохи далеченько, але готелі в тих місцях знайшлися. Співробітник порадив їй один із них, без розкоші, але вигідний. Іще він запропонував, що сам туди зателефонує й забронює номер, а коли смерть спитала, скільки винна за послугу, з усміхом відповів, Хай воно мені зарахується. Така вже в людей заведенція, лепечуть собі щось навмання, говорять, не добираючи слів, і їм навіть на думку не спадає, які з того можуть бути наслідки, Хай воно мені зарахується, сказав цей чолов’яга, певне, в непозбутній серед своєї статі зальотницькій надії на приємну зустріч у найближчому майбутньому. Він наражався на ризик того, що смерть відповість йому холодним поглядом, Схаменіться, ви уявлення не маєте, з ким говорите, але вона тільки всміхнулася легенько, подякувала й вийшла, не залишивши ні телефона, ні візитівки. У повітрі по ній залишився відчутний аромат, у якому змішалися запахи троянди та хризантеми. А й справді, вона є тим, на що схожа, напівтроянда, напівхризантема, промимрив собі під ніс службовець, поволі згортаючи план міста. На вулиці смерть зупинила таксівку й назвала водієві адресу готелю. Вона була незадоволена з самої себе. Налякала привітну касирку, покепкувала собі з неї, а то було непрощенне зловживання. Люди й без того вже трусяться перед смертю, тож геть зайве їй з усміхом виростати перед їхніми очима й вітатися, здоровенькі були, мої дружечки, ось я ваша молода, тобто повсякденним, так би мовити, запанібратським відповідником суворої латинської перестороги memento, homo, quia pulvis es et in pulverem reverteris[12]. А зразу по тому, ніби попереднього не вистачало, вона мало не кинула симпатязі, що зробив їй ласку, безглузде запитання, яким так звані вищі класи суспільства нахабно й зверхньо провокують нижчих від себе, Ти з ким говориш. Ні, смерть не задоволена зі своїх учинків. Вона певно знає, в подобі кістяка їй ніколи не спало б на думку поводитися в такий спосіб, можливо, це трапилося через те, що вона перевтілился в людину й людське стало їй не чужим, як вона сама мусила припустити. Знічев’я вона подивилася в вікно таксівки й упізнала вулицю, якою вони їхали, тут мешкає віолончеліст, а ось де й його домівка на першому поверсі. Смерті неначе щось ураз стислося в сонячній заплітці, вона відчула раптове нервове зворушення, то могло бути тіпання мисливця, що побачив здобич і виціляє її з рушниці, а міг бути й якийсь неясний острах, ніби вона почала сама себе остерігатися. Таксівка зупинилася, Оце ваш готель, повідомив водій. Смерть розплатилася рештою, отриманою в театрі від касирки, Що згори, хай буде вам, сказала вона, не помітивши, що давала згори більше, ніж нарахував таксометр. Виправдовує її те, що вона лише від сьогодні почала користуватися послугами цього громадського транспорту.
12
Тям себе, людино, бо ти порох і до пороху вернешся (