Вона трошечки поплакала, а молилась того вечора ще більше, ніж завжди.
— Я гадаю, батьку, що нашим сином керувала рука провидіння,— сказала вона.— Сподіваюся, що міс Ізабелла буде йому доброю дружиною й не погребує, пишаючись батьком-офіцером, церувати нашому синові шкарпетки й наглядати за служницями. Звичайно, молодята повинні жити з нами, і я зможу делікатно спрямовувати їхні перші кроки в подружньому житті й подбаю, щоб вона була доброю християнкою. Я молитиму в бога благословення для них.
Любий батечко, не така й погана людина, сказав «Угу!», написав Джорджеві Огастесу дуже пристойного листа, пообіцяв йому двісті фунтів на початок родинного життя й порадив пробути медовий місяць у Парижі або на полях Ватерлоо.
Весілля відбулось навесні в «патріархальному Кенті». Приїхала ціла отара Вінтерборнів — звісно, на чолі з Джорджевими батьком та матір’ю. Люба матінка була зовсім шокована, вона з відразою спостерігала, як неподобно поводяться Гартлі, і навіть любий батечко трохи спантеличився. Та відступати з честю було вже запізно.
Провінційне весілля 1890 року! О боги наших предків, що за видовище! На жаль, тоді ще не було кінематографа. Ви можете уявити собі цю картину? Старигани з довгими бакенбардами, в допотопних циліндрах, бабусі з турнюрами та в чепчиках. Молодики з вислими вусами, з пишними «художницькими» бантами замість краватки, і, можливо, в сірих шапокляках. Молодички з турнюрчиками, в капелюшках із квітами. Дружки молодої в білому. І шафер. І Джордж Огастес, упрілий у новій візитці. І, звичайно, «осяйна» Ізабелла в білій сукні з флердоранжем. І священик, і підписання шлюбного контракту, і весільний сніданок, і святкові дзвони, і від’їзд... Ні, це все надто прикре, воно таке жахливе, що навіть не смішне. Це непристойність. Мені щиро жаль Джорджа Огастеса й Ізабеллу, особливо Ізабеллу. Що видзвонювали дзвони? «Йдіть подивіться... Йдіть подивіться......»
Та Ізабелла, паскуда, тішилася всією огидною церемонією. І написала про неї довгого листа одному зі своїх «вартих уваги молодиків», якого, власне, кохала, але якого знехтувала задля Джорджа Огастеса з його «багатством».
«...Був хмарний день, та коли ми вклякли перед вівтарем, сонячний промінь проникнув у церковне вікно й ласкаво осяяв наші схилені голови...»
Як могли вони дійти до такої нісенітниці? Але ж дійшли, дійшли, дійшли! І вірили в неї. Якби хоч вони не сприймали її поважно, тоді ще лишалась би якась надія. Але ж ні! Вони вірили в усю цю нудотну, солодкаву, лицемірну нісенітницю, вони вірили в неї. Вірили з усією надлюдською силою, властивою тільки невігласам.
Чи можливо виміряти все безмежне невігластво Джорджа Огастеса й Ізабелли, коли вони зв’язували себе, присягою не розлучатися аж до самої смерті?
Джордж Огастес не знав, як заробити на прожиток; не знав нічогісінько про те, як треба обходитися з жінкою; не знав, як жити подружнім життям; не знав навіть, як кохатися,— навіть гірше, ніж просто не знав, бо досвід, набутий у спілкуванні з повіями, був убогий, брудний, огидний; він не знав, як збудоване його власне тіло, не кажучи вже про тіло жінки; уявлення не мав, як запобігти зачаттю;......не знав, що означають слова «нормальне статеве життя»;.......не тямив, що вагітність — це дев’ятимісячна хвороба; навіть не підозрював, що пологи мають коштувати чималих грошей, коли не хочеш, щоб жінка тяжко мучилася; не знав, що жонатий чоловік, який залежить від своїх і дружининих батьків,— це огидний, безпорадний, гідний зневаги нікчема; не знав, що заробити на пристойний прожиток важко, навіть коли ти адвокат, та й у самому адвокатстві тямив небагато; він дуже мало знав про життя взагалі й зовсім не розумівся на людській психології: не знав нічого про грошові справи й про самі гроші, бо вмів тільки витрачати їх; не знав нічого про те, як утримувати чистоту в домі, про ціни на харчі, про ремонт будинку, його вмеблювання, не вмів купувати, розпалювати в каміні, чистити комин, не знав вищої математики, давньогрецької мови, не вмів сваритися з дружиною, вдавати, ніби все гаразд, годувати дитину, ґрати хоч би на якомусь музичному інструменті, танцювати, робити гімнастичні вправи, відкривати бляшанки з сардинами, варити яйця, не знав, з якого боку лягати в подружнє ліжко, як розгадувати шаради, як розпалити газову пічку, не знав і не вмів ще безлічі речей, які необхідно знати й уміти одруженому чоловікові.