Одне слово, був жахливий недотепа.
Що ж до Ізабелли, то для неї було невідоме майже все, що належить до царини людських знань. Справді-бо важко сказати, що ж вона знала чи вміла. Вона не вміла навіть купити собі сукні — це завжди робила за неї матуся Гартлі. З-посеред усього іншого, вона не знала аж надто багато істотних речей: від чого і як народжуються діти; як кохатися з чоловіком; як прикидатись, ніби відчуваєш при цьому насолоду, коли насправді не відчуваєш її; не вміла шити, прати, куховарити, мити підлогу, провадити хатнє господарство, купувати провізію, підраховувати витрати, командувати служницею, замовляти обід, звільняти зі служби куховарку, визначати, чи в кімнаті чисто прибрано, давати раду Джорджеві Огастесу, коли у нього поганий настрій, поїти його ліками, коли в нього заболить печінка, годувати, купати й сповивати дитину, приймати гостей і ходити в гості, плести на дротиках, вишивати, пекти печиво, визначати, чи оселедець свіжий, чи затхнувся, відрізняти свинину від телятини; не знала, що не слід готувати їжу на маргарині; не вміла стелити постіль і пильнувати власного здоров’я, надто під час вагітності, відповідати лагідно, щоб утишити гнів, підтримувати вогонь у хатньому вогнищі... Годі назвати все, чого вона не знала і не вміла, а що необхідно знати й уміти заміжній жінці.
(Бог відає, як той бідолаха Джордж узагалі примудрився народитися на білий світ!)
Щоправда, як Джордж, так і Ізабелла вміли читати й писати, молитися, їсти, пити, вмиватись і чепуритись на свята. Обоє вони також були добре обізнані з біблією та молитовником.
А крім того, у них було «коха-ання». Вони «коха-али» одне одного. Коха-ання їм було досить, коха-ання мале врівноважити їхню недолугість та дурість, годувати й поїти їх, усипати їхній шлях трояндами й лілеями. Коха-ання й господь. Де не поможе коха-ання, там стане в пригоді господь; де сплохує господь — поможе коха-ання. Гадаю, з погляду богослов’я господь мав би займати першу позицію. А все одно в шлюбі 1890 року було стільки коха-ання й господа, що вже не лишалося місця для здорового глузду, до найпростішої обізнаності з питаннями статі та до інших знань, яких ми, гнилі сучасні декаденти, вважаємо необхідними для всіх чоловіків і жінок. Мила Ізабелла, любий Джордж Огастес! Вони були такі молоді, такі невинні, такі чисті! І яких пекельних кар заслужили ті вузьколобі, слиняві лицеміри з бакенбардами або в чепчиках, що послали їх разом назустріч своїй долі? О Тімоне, Тімоне, якби мені твоя красномовність! Хто посміє, хто знайде в собі доволі шляхетної мужності, Щоб підвестися й сказати.....? Не дайте мені позбутись розуму, о боги, не дайте мені позбутись розуму!
Медовий місяць вони пробули не в Парижі й не на полях Ватерлоо, а на одному з курортів Південного узбережжя, в прегарному куточку, де Ізабелла, давно вже мріяла побувати. Від свого села вони мали проїхати десять миль кіньми до залізничної станції, а потім дві години поїздом, що зупинявся на кожному полустанку. Втомлені, збентежені, розчаровані, вони дістались нарешті до невеличкого, але респектабельного готельчика, де для них було замовлено номер на двох.
Перша шлюбна ніч глибоко розчарувала їх. Цього, власне, й слід було сподіватися. Джордж Огастес намагався бути жагучим і захопленим, а виявився незграбним і брутальним. Ізабелла хотіла показати себе скромною й покірливою, а показала тільки невправною. Джордж Огастес незграбно згвалтував її, завдавши їй непотрібних, безглуздих страждань.........І, як багато чарівних молодих у давній милій Англії за золотих часів доброї королеви Вікі, вона не одну годину пролежала без сну поруч Джорджа Огастеса, що гучно хропів,— лежала горілиць і думала, думала, а сльози повільно котилися по її скронях на подушку...
Ох, яке це все прикре, яке прикре — і ота безглузда «чистота», і лицемірство, і «коха-ання», і необізнаність! І дурні, необізнані дівчата, віддані в усій своїй чарівній необізнаності на поталу необізнаним і незграбним юнакам, що в своїй необізнаності брутально мучать їх! Як боляче думати про це! Сердешна Ізабелла! Оце то вступ у подружнє життя!
Але, звичайно, ця жахлива ніч мала наслідки. Насамперед вона означала, що шлюб тепер законним чином здійснено і розірвати його, не звертаючись до суду, неможливо — а я навіть не знаю, чи в золоті дні великого містера Гладстона, хай благословить його бог і хай йому буде жарко в пеклі, взагалі можна було розірвати шлюб. Дальший наслідок був той, що Ізабелла відтоді й довіку намагалась уникати фізичної близькості з Джорджем Огастесом, а оскільки темперамент мала досить палкий, то в лоні майбутнього вже прокльовувалися двадцять два коханці. І нарешті, оскільки Ізабелла була здорова, якщо взагалі може бути здоровою жінка, змушена шнуруватись у неймовірно тугі корсети й носити, на шкоду гігієні, довжезні коси та довжезні спідниці, а крім того дуже мало обізнана зі статевою гігієною,—: ця nuit de réve[7] наділила Ізабеллу першою дитиною.