— Ну от, хіба не правду я казала, — мовила сестра. — Мало нам тут поліції та замахів на вбивство. Тепер у палатах ще й коти.
І вона вийшла, навіть своєю спиною виражаючи осуд. А Карін лишилася. Вона цілувала мене, але не муркотіла. Хоча відчувалося, що і їй до вподоби таке заняття.
