Хтось сильно грюкав у двері. Фрідлендер вийшов до іншої кімнати, затуливши мокру пляму на штанах полами лапсердака. Він тремтів і заточувався. Лея обійняла його.
— Не бійтеся, татку, напевно, це сторож Кемпський.
Ізидор Фрідлендер глянув на неї з неспокоєм в очах: «Кемпський — справжній хам, але навіть він не грюкає так сильно».
Він мав рацію. То був не сторож.
Цього понеділкового ранку Ебергарда Мокка огортала не менша лють, аніж суботнього. Він проклинав свою власну дурість і пристрасть до чуттєвих єврейок. Якби він вчинив так, як того вимагала процедура, то викликав би когось із управління поліції, забрав би Фрідлендера до слідчої в’язниці на Нойе Ґраупнер-штрасе й допитав би його там. Але він цього не зробив. Він виконав прохання Леї Фрідлендер і погодився повернутися за годину. Замість того, аби діяти, як досвідчений поліцейський, він протягом години переглядав газети в шинку «Під Зеленим Поляком» на Ройшес-штрасе 64, цмулив пиво й насолоджувався тутешньою фірмовою закускою — чорним хлібом з посіченим і гостро присмаченим м’ясом. Повернувшись за годину, він застав виважені вхідні двері й жахливий розгардіяш. Пожильців і слід загув. Ніде не було й сторожа.
Мокк закурив дванадцяту того дня цигарку. Іще раз перечитав результати розтину тіла й рапорт Коблішке. Нічого нового, окрім того, що бачив на власні очі, він не довідався. І раптом Мокк прокляв свою неуважність. Він пропустив важливу інформацію старого кримінального вахмістра. На місці злочину бракувало білизни баронеси. Мокк підскочив і кинувся до кімнати агентів. Там був тільки Смолож.
— Курте! — вигукнув він. — Перевірте алібі всіх фетишистів з нашої картотеки.
Задзеленчав телефон. «Добрий день! — загув бас Пйонтека. — Я хотів би вам віддячити й запросити на обід до бару Фішера. На другу. У мене є нова цікава інформація в справі баронеси фон дер Мальтен».
— Гаразд, — і Мокк без зайвих церемоній поклав слухавку.
У Фішера було людно, як завжди обідньої пори. Клієнтура переважно складалася з поліцейських та нацистів у мундирах, які радо вчащали до улюбленого ресторану їхнього ідола Гайнеса. Пйонтек сидів, розвалившись за столом у маленькому залі. Промені сонця заломлювалися в акваріумі під вікном і сонячні зайчики витанцьовували на лисому черепі гестапівця. У товстих, наче сардельки пальцях, стирчала запалена цигарка. Пйонтек спостерігав за мініатюрним тунцем в акваріумі й видавав дивні звуки. Губами він ворушив так само, як риба. Пйонтек, схоже, чудово розважався, він щомиті постукував по акваріумному склі.
Побачивши Мокка, який прийшов на п’ять хвилин раніше, він дещо знітився. Але швидко опанував себе, підвівся й сердечно привітався. Радник радів зустрічі значно менше. Пйонтек відкрив срібного портсигара з вигравіюваним написом «Коханому Чоловікові й Таткові в день п’ятдесятиріччя — дружина й доньки». Залунала музика, запахло ароматними блакитними цигарками. Метрдотель прийняв замовлення й безгучно відійшов.
— Не приховуватиму, пане раднику, — Пйонтек порушив напружену мовчанку, — що всі ми в Гестапо зраділи б, якби з нами захотіла співпрацювати така людина як ви. Ніхто не знає стільки, скільки знає Ебергард Мокк про більш чи менш важливих персон цього міста. Жоден таємний архів не в змозі зрівнятися з вашою головою.
— Ах, ви переоцінюєте мене, пане гауптштурмфюрер... — урвав його Мокк. Офіціант поставив перед ними тарелі з вугром, политим соусом із кропом і посиланим смаженою цибулькою.
— Я не пропоную вам перейти до Гестапо, — Пйонтек не був уражений Мокковою байдужістю. — Те, що мені про вас відомо, дозволяє припустити, що ви відмовилися б від такої пропозиції. (Авжеж, зрозуміло, а від кого ж цей товстун може про щось дізнатися? Форстнере, я тебе знищу, сучий ти сину!). Та з іншого боку, ви людина розсудлива. Подивіться в майбутнє тверезо й запам’ятайте: майбутнє належатиме мені й моїм людям!
Мокк їв з великим апетитом. Він настромив на виделку останній шматок риби, вмочив його в соус і швидко проковтнув. Наступні кілька секунд він не відривався від кухля свидницького пива із прянощами. Тоді витер губи серветкою й глипнув на мініатюрного червоного тунця.
— Мені здавалося, ви хотіли щось сказати в справі вбивства Марієтти фон дер Мальтен...