Ваше Превосходительство, я, на жаль, також не можу відповісти на запитання, яке так цікавило Жана Бойє. Я переглянув усю генеалогію роду фон дер Мальтенів і мені здається що я знаю, чому помста єзидів не могла здійснитися протягом стількох століть. Фон дер Мальтени у XIV столітті поділилися на три гілки: сілезьку, баварську й нідерландську. У XVIII столітті дві останні занепали. Сілезька гілка виявилася не надто плідною. У цьому славетному юнкерському роді найчастіше народжувалися хлопчики-одинаки, а помста, нагадую, могла здійснитися лише тоді, якби вона стосувалася брата й сестри. Протягом усієї історії цього роду хлопчики й дівчатка народжувалися лише п’ять разів. У двох випадках одна дитина померла ще немовлям, у двох інших — хлопчики загинули за нез’ясованих обставин. В останньому — тітка Олів’є фон дер Мальтена, сестра його батька Рупперта, провела життя в монастирі із суворим, майже схимницьким статутом, що надзвичайно ускладнювало здійснення помсти.
Ваше Превосходительство, я написав, що знаю, чому помста не здійснилася. На жаль, мені невідомо, чому святий старець зазнав осяяння й урочисто оголосив, що час помсти надійшов. У єдиного живого нащадка Ґодфріда фон дер Мальтена, Олів’є, на момент пророцтва пустельника не було інших дітей, крім нещасної Марієтти. Тож її жахлива смерть — трагічна помилка, божевілля старого шамана, спричинене, можливо, поширеним там гашишем.
Закінчую мого задовгого листа й перепрошую, що не перевірив Маассового перекладу двох останніх пророцтв Фрідлендера. Це було неможливо через брак часу, якого я чимало витратив на дослідження прокляття єзидів, і через складні родинні справи, які несподівано прискорили мій від’їзд. З повагою, доктор Лео Гартнер».
Мокк і Анвальдт перезирнулися. Вони знали, що пророцтва святого старця-пустельника — не наркотична маячня божевільного шамана. Вийшли із собору й, не кажучи слова, сіли до «Адлера», припаркованого в тіні величезного каштана, яких росло чимало на Кафедральній площі.
— Не переймайся, сину. — Мокк співчутливо глянув на Анвальдта. Він не обмовився. Слово «син» вимовив свідомо. Пригадав собі барона, який, спершись на вікно потяга, вигукував: «Він мій син!» — Зараз я відвезу тебе до себе додому. У твоєму помешканні може бути небезпечно. Я відішлю туди Смоложа по речі. Ти сиди в мене, добре виспись, не підходь до телефону й нікому не відчиняй. Увечері візьму тебе кудись, де ти забудеш про свого татуся й усіляку кусючу нечисть.
XV
Вечірки по середах у салоні мадам ле Ґеф були організовані в античному стилі. Увечері голий, пофарбований у колір червоного дерева невільник, ударяв у великий гонг, піднімалася завіса й перед очима глядачів поставала декорація: фронтон римського храму, а на його тлі — голі тіла, що танцювали серед пелюсток троянд, які сипалися зі стелі. Ці вакханалії, під час яких танцюристи й танцюристки лише імітували секс, тривали десь із двадцять хвилин, потім була така ж перерва. У цей час дехто з гостей зникав у непомітних кімнатах, решта ж пила і їла. Після перерви невільник знову вдаряв у гонг і на сцені з’являлося кілька «римлян» та «римлянок», одягнених у просторі туніки, які вони, зрештою, швидко із себе скидали. Сипалися трояндові пелюстки, у залі ставало гаряче, цього разу вакханалія була справжньою. Через півгодини такої розваги втомлені актори й актриси спускалися зі сцени, зала порожніла, зате кімнати були заповнені вщерть.