Выбрать главу

Справді потрібно було опинитися у безвиході, щоб узятися за таку гидку роботу…

Зрештою я зосередився і був готовий до всього. Я кілька разів повторив подумки все… все, що я мав казати… всю цю гидоту… Про причини невдачі… починаючи з попередніх випробувань!.. Всьому виною були дуже серйозні організаційні розбіжності серед науковців, суперечностей виявилося надто багато… Але все знову буде організовано наступного року… Нарешті, все це не так просто! У цьому місці я смакував бійку! Тримайся, малий!.. Спочатку я мав повернути їм усі їхні плани, моделі, креслення та іншу нісенітницю!.. а також вибачитися…

Я починав здалеку… цікавився, чи не отримали ще вони нашого листа?.. З повідомленням про мій візит?.. Ні?.. Вони навіть трохи підстрибували від нетерпіння… Передчуваючи свою перемогу!.. Якщо вони в момент моєї появи жерли, мене запрошували до столу! Якщо вони були разом з родиною, моя місія перед такою кількістю людей ставала справою вельми делікатною!.. Я намагався бути якомога тактовнішим! Вони всі у своїй уяві будували повітряні замки!.. Це було неприємно… Але доводилося їх переконувати… Заради цього, власне, я і приходив… Я намагався пояснити, в чому річ!.. Коли, нарешті, до них починало доходити, апетит у них пропадав… Вони підводили голову й сиділи, як загіпнотизовані, із застиглим поглядом… Я стежив за ножами… Супову тарілку я тримав у руках як метальну зброю!.. Притискався спиною до стіни!.. Готуючись до можливого нападу!.. І продовжував викладати свої арґументи… При першому хоч трохи підозрілому рухові я сам здіймав бучу!.. Цілився телепневі прямо в довбешку… Проте в більшості випадків моя рішуча поведінка мене рятувала… Й змушувала любителів гострих відчуттів замислитись… Загалом, це закінчувалося не так уже й погано… слинявими вітаннями… і хором п'яних відрижок і зітхань… особливо коли я діставав оті два п'ятифранкові папірці!..

Проте одного разу, незважаючи на всю обережність та набутий мною досвід, мені довелося дуже скрутно… Це було, як пригадую, на вулиці Шарон, у будинку 72, який існує й досі… Цей тип був слюсарем, він майстрував у своїй кімнаті… Не на третьому, а на четвертому поверсі… Знайомство з ним мені дорого коштувало… головним його заняттям було виготовлення відмичок для злодіїв… Він запропонував на конкурс вічних двигунів млинок у вигляді динамо-машини зі змінною індукцією… Таким чином, вона накопичувала енергію грози… Це не повинно було припинятися… від однієї грози до наступної…

Отже, я увійшов, поспитав про господаря внизу й хотів довідатися, де його знайти… «Він на четвертому!..» Я піднявся й постукав… Уже була зима. Мені все це добряче остогидло… І я одразу йому все й виклав! Цей тип навіть не відповів… Я не відразу його розгледів… Це був справжній атлет!.. Не встиг я закінчити свою промову… Як він, не зронивши ні слова!.. Бух! Врізав мені!.. Сволота!.. Я врізався у шафу!.. відлетів убік… і впав навзнак… він був страшнішим за розлюченого бика!.. Я полетів сторчака… перерахувавши сходинки з четвертого поверху… Мене підібрали на тротуарі… На мені не було живого місця… Я був увесь закривавлений… Мене відвезли на візнику! Скориставшись тим, що я був без свідомости, мені обчистили кишені… Зникли навіть два п'ятифранкові папірці!..