— О! — підскочила тут стара, ніби її хто вкусив за дупу. — О! Ні… О! Звичайно, ні!.. Я скорше сама переріжу мотузку! Запросто! З мене годі! Ніколи, ти чуєш! Ніколи я не дозволю тобі спуститися! Тобі ще не набридло клеїти дурня? Ніколи, та ще й у їхньому кориті! Ти все ж таки не риба?.. Облиш їх, хай ці психи самі плавають! Це їхня справа! А не твоя!.. Аж ніяк не твоя!..
— Психи! Психи! Логіки в тебе ні на гріш! Геть памороки забила! Ти сама набридала мені, щоб я піднімався в повітря! Хіба не так, хай йому грець? Ти ж не могла жити без повітряної кулі? Втрачала самовладання! Просто божеволіла! «Завзятий»! «Завзятий»! Тільки це я і чув… А я ж не птах!..
— Птах! Птах! Ти знущаєшся з мене? Ти хочеш зі мною посваритися?.. Давай! Я бачу, чого ти хочеш, мерзотнику!.. Я знаю, чого ти хочеш! Хочеш утекти! Знову кудись податися!..
— Куди це? На дно моря?
— На дно моря?.. На дно моря?.. Боже мій!..
— О! Залиш мене! Дай мені спокій, Ірен! Що ти хочеш від мене? Ти намагаєшся все зіпсувати! Своїми ідіотськими вибриками!.. Своїми невгамовними нападами!.. Залиш мене, дай мені подумати!.. Зараз не дуже вдалий час! Фердінане! Наглянь за конторою! І не відволікайте мене!..