Чого лише не було серед цього карнавалу!.. Всілякі системи, химерні фантазії та пристосування для пошуку скарбів… Деякі запропоновані агрегати мали форму слона!.. Інші радше нагадували гіпопотама… Ну а більша частина, чого й слід було очікувати, мала форму риб… Деякі мали людську подобу… У вигляді справжніх людей з обличчями… Один апарат, за словами винахідника, був точною копією його господині з вражаючою схожістю та очима, що світяться на 800 метрів… які, обертаючись, повинні були приваблювати всю фауну… з морських глибин…
З кожною новою поштою кількість незвичайних рішень невблаганно зростала!.. Залишалося лише дочекатися нашого кюре… Він обіцяв прийти в останній четвер місяця!.. Так ми домовлялися… Ми чекали з нетерпінням… Він мав принести десять тисяч франків… Це був наш аванс!.. Це дозволило б нам одразу ж оплатити декілька термінових боргів за квартал, повернути телефон! І помістити чудові фотографії в номер!.. Повністю присвячений «Дзвону»… Про нас уже подейкувала велика преса у зв'язку з порятунком підводних човнів, а не лише затонулих скарбів… Це було якраз через рік після катастрофи «Фарфаде»[68]… Пристрасті ще не вляглися… Перед нами відкривався шлях до національного визнання!..
Проте всі ці перспективи абсолютно не надихали товстуху!.. Вигляд у неї був радше невдоволений! Спочатку, перш ніж будувати якісь плани, їй хотілося побачити кюре… Вона чекала його в цей четвер з особливим нетерпінням… Питала мене по десять разів на годину, чи не бачу я його?.. наприкінці Ґалерей? А наш господар?.. Куди ж він запропастився?.. Знову загуляв?.. Він не в підвалі?.. Ні?.. Його немає із самого ранку… Нас усі запитують про нього! Ми починали хвилюватися… Я сказав старій: «Зачекайте мене! Я збігаю в «Заколот»… Туди й назад…» Я помітив цього пана, який не поспішаючи прогулювався садом… Він поглядав на годувальниць… І зовсім не поспішав… І ще насвистував, скотина… В руках у нього було повно пляшок… Я навіть підстрибнув на місці… І підійшов до нього…
— Ну! Фердінане! Що таке? У тебе дуже знервований вигляд… Що там, горить? Щось не так?.. Він прийшов?..
— Ні! — сказав я йому. — Його ще нема!..
— Ну так скоро прийде!.. — відповів він мені спокійно… — Ось лікерне вино… гірка настоянка… анісова… і бісквіти!.. Я не знаю, що він забажає! Що п'ють кюре?.. Все, я сподіваюся!.. — йому хотілося це відзначити… — Я абсолютно впевнений, Фердінане, що відтепер ми на правильному шляху… О! так! це очевидно… Це вже вимальовується!.. О! Я переглядав сьогодні вранці плани!.. Ще одна партія! Потік ідей!.. Щойно пройде основна лавина!.. Я! Я зроблю свій вибір!.. відділю все, з чого можна скористатися… від усього того, що можна забути… Він не зможе сам цього зробити… Я хочу, щоб він надав мені повну свободу дій! Без протекцій! Все буде відкрито обговорюватися!.. А потім, ти розумієш, це ще не все! А ґарантії? Я не можу пускатися в справу навмання! О! Ні!.. Це було б занадто просто! У мене вже не той вік! О! Ні!.. Рахунок у банку! По-перше! Насамперед!.. І двісті білетів на стіл! Скріплюємо підписами! Він і я! я викликаю конструкторів!.. і починаємо! Тоді можна поговорити!.. А поговорити є про що… адже ми не новачки…
Тут він трохи замислився…
— Гадаєш, все це його влаштує?..
— О! — сказав я… — Я абсолютно спокійний… Я в цьому цілком упевнений.
Так за розмовою ми дійшли до контори… Почекали ще трохи… Кюре не було! Це ставало таки досить неприємним!.. Пані де Перейр нервово порядкувала в конторі… Аби та не надто нагадувала хлів… Там і без того був жахливий розгардіяш, а як почалася ця штовханина, то й зовсім вільного місця не залишилось!.. Одна величезна купа лайна! Свиня, й та не змогла б відшукати тут своїх малих… огидна подерта верета… від підлоги до третього поверху… розкидані папірці, розірвані книжки, порохняві підручники, рукописи, нотатки — все це було подерте на серпантин… навколо кружляли цілі хмари конфеті… З усіх цих зім'ятих розірваних аркушів… Ці мерзотники примудрилися розбити навіть нашу чудову статую!.. Знесли голову Фламмаріона! А Гіппократу приклеїли чудові фіолетові вуса з промокального паперу… З неймовірним зусиллям ми видобули з цього хаосу три стільці, стіл і велике крісло. Вигнали всіх клієнтів… Щоб звільнити простір для зустрічі святої людини…
68
Французький підводний човен «Фарфаде» затонув 1905 року в Середземному морі. Причиною катастрофи називали занурення з нещільно зачиненим люком.