— Хай йому біс! Це вже занадто! — заволала вона на все горло…
— Занадто! занадто! Ще б пак!.. — він теж схопився, розлючений. Вона бачила, що він став дибки, що їй зразу вдалося вивести його з себе… Що він зараз розкукурікається, як півень.
— О! Це занадто!.. О! Це занадто?.. А я, моя дорогенька, ні про що не шкодую!.. Ні! ні!.. Абсолютно!.. Абсолютно ні про що!..
— О! Ти ні про що не шкодуєш, клятий негіднику!.. Га! Ти абсолютно задоволений?.. А як же будинок? Ти подумав про плату? Вони з'являться в суботу, хлопче!.. Саме в суботу, і ні на день пізніше!.. Є у тебе тисяча двісті франків?.. Може, вони в тебе із собою?.. Що вони обіцяли, ти добре знаєш!.. вони вже врахували наш вексель!.. опівдні вони прийдуть! У тебе є з собою гроші?.. Навіть не о першій! Опівдні!
— Чорт забирай! Чорт забирай! і ще раз чорт забирай! А взагалі!.. Мені начхати на твій будинок!.. Ти можеш пустити його на дрова!.. Останні події звільнили мене від усього!.. Ти мене розумієш?.. Скажи, жалюгідна дурепо?.. Гіркота! Злість! Борги! Опротестовані векселі!.. Мені наплювати на все це! Ти мене чуєш? Мені насрати на все! Так!..
— Насрати! Насрати! Борги! Борги! Ти маєш із собою гроші, говори, негіднику?.. У Фердінана є шість сотень монет на все про все! Я ж це чудово знаю!.. Вони у вас, Фердінане?.. Ви їх не загубили? Але з нас вимагають 1200 франків, а не 600!.. Ти це знаєш?..
— Фе! Фе! Ні кроку назад!.. Гангрена! Ти хочеш плекати гангрену?.. Ампутація!.. Ти розумієш мене, дурна курко? Повна ампутація! Ти, я так відчуваю, видула все біле вино! Я звідси чую! Запах часнику! Так! Що приховати? Послухай, у тебе тхне з рота! Гнилизна! Личинки? Мухи? Геть! Геть гнилу плоть! Ти чуєш мене? Жодних демаршів! Поки я живий! Крах! Зрада! Підлість! О! Ні! ні за що я не відповім злом тим, хто завдає мені болю!.. О! Ніколи!.. Фердінане! Ти мене чуєш?.. Хай буде прикладом те, що ти бачиш! Дивися й спробуй збагнути справжню велич! Фердінане! Ти не часто це бачитимеш на власні очі!
— Але їй-богу! Ти просто п'яний!.. Та ви обидва наґлюкалися! Вони приходять до мене п'яні, ці скотиняки!.. Ще й шпетять мене!
— Велич! Заспокойся, ідіотко! Мій від'їзд? Що ти знаєш про це? ти нічого не знаєш!.. Я поїду далеко! Набагато далі!.. що я говорив!.. Ненавиджу будь-які провокації! Що може бути доброго в старих брудних бурдюках? Га? Ці мерзенні виродки?!.. Що для мене головне? Це шляхетність, дурна курко!.. Ти чуєш мене? Ти, від якої вічно йде кислий дух?.. Ти розумієш це? Скажи, цибулино? Шляхетність! Чуєш мене? Чого вартий твій «Гавот»? До сраки! До сраки його!.. Що він порівняно з шляхетністю? Просвітництвом! Вищою мудрістю!.. А! О! Божевільні ландскнехти!.. Ниці грабіжники!.. Я програв, мій милий Фердінане!.. Не можу повірити власним очам! Це незбагненно!.. Ще вчора я був у зеніті слави! Пересичений прихильністю! Мені лестили! Мене наслідували! За мною бігали! Життя було святом! Мене запрошували з усіх кінців світу! Ти бачив це? Ти сам це читав!.. І що ж сьогодні?.. Торох! Бабах!!! Усе зникло! Вдарила блискавка!.. І все! Я лише атом!.. Але атом, Фердінане, це все!.. Вигнання, Фердінане!.. Вигнання? — його голос сповнився сумом… — Так! Нехай так! Я вільний! Сама доля розчиняє переді мною двері! Вигнання? Нехай! Для нас двох!.. Мені вже давно все це набридло! Це правда! Мені завдали удару! Згори! Осанна! Повернення немає! Все проти мене!.. Нарешті… Така моя доля… Вже стільки років вона мене гнітила! терзала! виснажувала мене!.. І ось розв'язка!.. Я бачу її справжнє обличчя! Я зневажаю її! Так! Ґвалтую просто в громадському місці!.. Який поворот справи, Фердінане!.. Який спектакль! Я дійшов межі, моя Ірен!.. Люта! Стражденна! Яка вічно репетує! Ти чуєш мене?.. Ми бачили, як сьогодні вдень вони напали на наш незалежний часопис! розтоптали останній осередок розуму! Фердінан свідок! розтоптали! знищили! стерли з лиця землі!.. Я йду! Кидаю все!.. Треба вирватися з цього жахіття!.. О! найтяжча боротьба!.. Пухир луснув! Навсібіч бризкає жовч! У мене всі очі повні нею! Але мій дух не постраждав… Ось вона, справжня винагорода! О! За мою безкомпромісність! Ви мене чуєте? То тепер я маю запобігати перед моїми катами?.. Та нехай мене катують розпеченим залізом! Вогнем! Але цьому не бути! О! Тьху!.. Боги проти мене! Нехай!.. Страждання — це дар Божий! Дар! Ненависть? Ненависть цих стерв'ятників!.. Вигнання… Чи я відмовляюся від нього? Я? Це було б негідно мене!.. Моє останнє випробування? Чудово!.. — він навіть захихотів від цього!.. — Мені послано випробування? Це мені лестить!.. Я цілком задоволений!.. Занадто жорстоко?.. Гм! Гм! Я не певен!.. Така воля Божа!.. Ти хочеш знати, Фердінане, як я збираюся виплутуватися? Можеш собі думати що завгодно!.. Мені байдуже! Послухай, Фердінане! Ось ти все вештаєшся по місту, а ти бачив коли-небудь Пантеон?.. Скажи мені, бідолашний неуку!.. Нічого не помічаєш навколо себе?.. Ти ніколи не бачив «Мислителя»? Він сидить на своєму п'єдесталі… І що ж він робить? Га, Фердінане? Він думає, друже мій! Так! Тільки й усього!.. Він думає! Ну гаразд! Фердінане! Він один… Ось! І я теж один! Він голий! я теж голий!.. Чим ви можете мені допомогти? Нещасні… — йому було шкода нас обох! — Товстушко!.. Нічим!.. А ти!.. Неборака, замучений ендокринними залозами, пригнічений власним ростом! Просто безхребетний, якщо вже говорити до кінця!.. А моя потороча, що вона може мені дати?.. корисного… марного? Слабке відлуння наших років, які назавжди проминули… Клятви! Важкі випробування! Бляклі зими! Страхи!..