На біду, всі оті численні турботи, негаразди і неприємності в «Майстротроні» не дозволили йому впровадити свою систему… Конденсатори працювали несинхронно… Потрібно було постійне спостереження… Він міг запускати їх лише на 2–3 години у неділю… Випромінювання було вочевидь недостатньо… Але в інші дні тижня він був надто заклопотаний! Він знемагав від пліток та всіляких конкурентів!.. Пані де Перейр зовсім не вірила у всю цю телуричну нісенітницю…
— Я повторювала це багато разів… але йому як горохом об стіну!.. Правда, це вам знайомо?.. Твоя система ніколи не буде діяти! Це просто неможливо, Боже мій! Це буде ще однією дурістю!.. Ти зруйнуєш будинок своїми канавами! І занапастиш усі овочі, які ми виростили! Потоки електрики? Чого ти хочеш?.. Вони не залишаються в землі! Вони йдуть у повітря, йолопе!.. Це ж загальновідомо! Доказ тому — гроза! Поглянь на дороги! Скільки витрачається грошей, щоб прокласти телефонний дріт! А як же громовідводи? Адже держава не дурна! Якби без цього можна було обійтися, то в це не вкладалося б стільки праці!..
Я ладна була стати перед ним на коліна, аби він не розпорпував город!.. «ти дурепа! дурепа!» Як тільки він побачив, що я мала слушність, то почав мене ображати!.. але стояв на своєму!.. Скорше він дав би себе роздерти!.. О! Я вже добре його знаю!.. Претензійний? Самозакоханий? Це про нього! Та павичеві далеко до нього в цьому розумінні! Він нічого не хоче слухати… О! Це ще той фрукт! Я терплю його вже майже тридцять років! О! Я сита по саму зав'язку!.. Просто злости не вистачає… І все марно!.. Він усіх нас продасть!.. за півшеляга. Затямте мої слова!.. Він готовий зняти із себе останню сорочку! І з вас зніме, Фердінане! Продасть усе!.. Коли його раптом опосяде потяг до змін!.. Це вже не людина, а якась торба, повна дурниць! Це в нього від ярмарків! І з віком він стає все божевільнішим! Це неможливо не помітити! Я не дурна! Це справжнє породження пекла!.. Фердінане!.. Він невиліковний! Це безнадійний випадок! Я не можу більше мати з ним справу!.. Зовсім!.. Я сказала йому із самого початку, коли він лише заговорив про свою систему… «Ти, Куртіалю, завжди пхнеш носа не в свою справу! У сільському господарстві ти нічого не тямиш!.. Не більше, ніж у ліфтах або виробництві піаніно!..» Але він же завжди все знає! Це його головна вада… Все знає! Він суне свого носа у всі діри! це людина, яка пхається всюди! Його претензії не мають меж!.. То він одержимий хімією!.. Наступного дня — швейні машини!.. Післязавтра це буде буряк! Постійно щось нове!.. Звичайно, так він нічого не досягне!.. Його справжнє покликання — повітряні кулі! Я завжди на цьому наполягала! Завжди говорила йому: «Куртіалю! Повітряна куля! Куртіалю! Повітряна куля! Це єдине, на що ти здатен! У будь-якій іншій сфері у тебе будуть самі неприємності! Не варто й намагатися! Твій коник — повітряні підйоми! Тільки на це ми можемо розраховувати! Якщо ти будеш займатися чимось іншим, ти зазнаєш краху! Нас запроторять у буцегарню. Ми закінчимо тим, що будемо робити паперові квіти!..»
Я тисячу разів товкла йому, вбивала в голову, роз'яснювала! І що з того! «Йди під три чорти, стара калошо!» Повітряна куля? Він навіть не хотів про неї чути. Якщо йому щось зайде в голову, переконати його було неможливо! Я вже це знаю! Натерпілась! Пан, бачите, вважав себе ще й «письменником»… Я, мовляв, нічого не тямлю! А він «учений», він «апостол»! Я знаю, хто він такий! Звичайнісінька, пересічна посередність! Грабіжник! Полішинель! Брудний виродок! Крикун!.. Бомж, це я всім кажу! У нього немає ні краплі совісти! він заслуговує на те, щоб померти під парканом! І так буде! Це буде гідним кінцем для нього! так! Ось на що він перетворився!.. Він скрізь все лише псує! Його женуть звідусіль!.. Він гадає, я цього не бачу!.. Він може скільки завгодно бризкати слиною! Мене він не обдурить! Я все розумію!.. Зі мною це так просто не минеться!.. О! Ні! Йому не слід на це розраховувати! О! Господи! О! Я не така простачка!..