Він на мить задумався…
— У цій ріні… На цій піщаній ділянці? Та ніколи! Тут? Тьху! Мої докази готові! Малий масштаб! Досить! Не можна гаяти часу! — він знову радісно захихотів, подумавши про щось!.. Йому здалося це надто смішним!..
— О! леле! Заберіть у мене все це!.. — він показав на свою хатину…
— На село! О! Туди! Так! На село! О! Я вже там! Простір! Ліс!.. Пасовища! Овес! Птахи! Там усе це є!.. І найголовніше, редиска!.. Глянь-но на мене!.. І з випромінюванням на повну потужність!.. Ти чуєш мене, на повну потужність! Справжніми хвилями!.. Ти сам побачиш, Фердінане! Усе! Абсолютно все!.. шаленство хвиль!..
Мамуся вже не трималася на ногах. Вона притулилася до паркана… І злегка похропувала… Я струснув її, аби вона теж зайшла в дім…
— Я зварю вам трохи кави!.. Гадаю, вона ще є!.. — сказала вона… Але ми даремно її шукали… Він усе видув, скотиняка!.. І зжер усі рештки… У шафі більше нічого не було… Ні крихти! Так там же був майже цілий камамбер!.. А нам тепер подихати з голоду?.. Він прикінчив навіть залишки квасолі!.. Прокляття! Тут уже і я розлютився!..
Ми кричали йому, аби він забирався геть… «Я йду на телеграф! — відповів він здалеку… — Я йду на телеграф!..»
І вискочив уже на дорогу… Він тільки прикидався божевільним.
Цілий день ми дрихли… Наступного дня ми мали забиратися з хати!.. Він справді її продав! Та ще й частину меблів… Аби ми швидше виміталися, покупець дав нам невеличкий аванс… Якби ви бачили, як він трусився, щоб, перш ніж піти, ми не знищили цієї буди!..
Ще до полудня, поки ми їли, він тинявся попри огорожу… Впускати його ми не хотіли. Ми його вже кілька разів виганяли під різними приводами… Хіба ми не маємо права закінчити столування… Хай йому біс! Цей навіжений ніяк не міг встояти на одному місці! На нього було страшно дивитися… Від хвилювання він бгав у руках свого капелюха… І навіть жував його краї… Він щораз брався ходити, схрестивши руки за спиною… Згорблений, насуплений. Він кидався туди-сюди, як звір у клітці! Хоча і був на широкій дорозі!.. Ба більше, кожні п'ять хвилин він кричав нам крізь двері: «Не пошкодьте вбиральню! Я оглядав горщик! Він був ціленький. Обережніше з моїм умивальником! Новий коштує двісті франків!..»
Нараз він не витримав!.. І знову поперся в сад. Зробив три кроки доріжкою… Ми рішуче вийшли і випхали його… Він ще не мав на це права! Таке нечуване нахабство просто обурило Куртіаля!..
«Дім переходить у вашу власність лише о шостій вечора! Чекайте до сутінок! Це чітко обумовлено в нашому договорі… До сутінок». Він мав від чого втратити голову!..
Покупець взявся спостерігати здалеку. Він нарікав дедалі гучніше. Нам навіть довелося зачинити вікно, аби спокійно обговорити наші справи… Куди ми вирушимо? В той бік? Чи в той? Скільки у нас залишалося грошей? У Куртіаля? Та в мене?
Де Перейр зі своїм сільськогосподарським планом та радіотелуричною технікою коштував би нам шалених грошей! Він запевняв, що це не надто дорого… Нарешті починалася справжня справа… Ми мали повірити йому на слово… Він уже нагледів місце для випробувань… Одну галявину в департаменті Сена і Уаза. Найширші можливості… Якщо вірити його словам… Ферму нам віддавали практично задурно… Зрештою, це було вже обговорено з агентством… Цей шахрай обвів нас довкола пальця! Він владнав усі свої справи!.. Він уже телеграфував… І показав нам оголошення в газеті «Еко дю Терруар». Він не приховував свого задоволення, коли побачив наші пики… Товстуха і я не надто зраділи… «Велика ділянка, витягнута на південь. Заняття овочівництвом бажане, але не обов'язкове… Будівля в бездоганному стані…» тощо.
— Сміливіше! Хай йому чорт! А чого ви хотіли від мене? Шале в Булонському лісі?.. В Баґатель?.. То треба було мене попередити!.. Я знайшов це оголошення! На сторінці про «продаж власности»… — він уже насолоджувався перспективами… Ніби читаючи між рядків… Тепер або ніколи!..
Покупець нашого будинку, поки ми снідали, продовжував галасувати й корчитися біля ґратчатого паркана… На нього було шкода дивитися, очі в нього вилізли з орбіт… І звисали на щоки… Від сильного лементу рот більше не стулявся… Звідти тепер вискакували бульбашки… До шостої покупець можливо й не протримається!.. Жадання було занадто сильним! «Згляньтеся! Змилуйтеся!»— благав він нас…