Досить часто близько опівночі Куртіаль знову вставав… Він не міг заснути… І вирушав у сарай з ліхтарем оглядати свою систему… він запускав її на кілька хвилин… Його дружина схоплювалася й шла за ним слідом… Я чув, як вони лаються в глибині двору…
Потім вони тихцем поверталися… Вона будила мене… Й показувала мені картоплину… О! Вона була не дуже добра! Та, що росла «у хвилях»… була гнилою… і виглядала просто огидно!.. Хай йому чорт!.. Вона закликала мене у свідки!.. Щось вона не дуже виросла… Це було добре видно… Я не насмілювався встрягати зі своїми зауваженнями… й міркуваннями… але й не міг сказати нічого втішного. Поморщені, брудні, гнилі бульби… та ще й повні черви… Такою була картопля Куртіаля!.. Цю картоплю неможливо було їсти… Вона не годилася навіть нам на суп… А ми ж були не надто перебірливі… пані де Перейр була цілком переконана, що з картоплею все пішло прахом…
— І це, Фердінане, він збирається продавати на Центральному ринку?.. Скажи, на Бога, кому?.. це вже занадто! О! Яке нахабство! Я питаю!.. Де він знайде такого ідіота, який купить у нього ці покидьки?.. Покажіть мені цього недоумка, і я вишлю йому кошик!.. О! Я хочу на нього подивитися!.. О! Він, напевне, сліпий!.. Ні, подумати тільки! За кого він мене має?..
І справді, з такою старанністю вирощена картопля була просто огидною! А за нею ж так доглядали!.. плекали вдень і вночі! Картопля була вся розмокла й кишіла хробаками, личинками стоніжок, ще й мала огидний запах! Такий, що аж нудило!.. І це незважаючи на сильний холод… що саме по собі було незвичайно… й незрозуміло! Від цього запаху я аж здригався!.. Смердюча картопля… таке нечасто можна зустріти… Це був страшний удар долі…
— Тсс! Тсс! — сказав я їй. — Ви побудите дітей!..
Вона повернулася на дослідні поля… Прихопивши із собою ліхтар… і лопату… Було вісім градусів… навіть десять нижче нуля… Вона знаходила тільки червиві картоплини… і виривала їх одну за одною… Скільки могла! до самого світанку…
Таке нашестя хробачні неможливо було довго приховувати… Ними кишіло навіть на поверхні землі… Гнилизни ставало все більше… Даремно ми виривали, викидали і прополювати… Все було марно… Зрештою, про це дізналися в усьому районі… Втрутилися селюки… Вони викопали нашу картоплю! І понесли зразки в префектуру, долучивши до них рапорт жандармів про наші дивні дії!.. А бульби, що аж кишіли личинками, вони відіслали в Париж, директорові музею!.. Події набули серйозного розголосу!.. Всюди стали поширюватися жахливі чутки, що ми були винуватцями виникнення сільськогосподарської чуми!.. Причому абсолютно нової… нечуваного лиха для овочівників!..
Під впливом інтенсивних хвиль, підступних «індукцій» та через пекельне розташування тисяч латунних дротів ми зіпсували землю!.. Викликали Духа Личинок!.. Який сам за природою своєю абсолютно невинний!.. Ми вивели в Блем-ле-Петі абсолютно особливий вид хробаків, дуже злих і таких, що накидаються на будь-які рослини й корені!.. навіть на дерева! на запаси продовольства! на хатини! Черва руйнує структуру борозни! Знищує молочні продукти!.. не щадить абсолютно нічого! Все пожирає, всмоктує і поглинає… Вони здатні жерти навіть лемеші у плугів!.. Вони легко заковтують і перетравлюють камінь, кремінь для них майже як квасоля! Вони знищують все на своєму шляху! на поверхні і на глибині!.. Чи труп, чи картопля!.. Абсолютно байдуже!.. І головне, зима їм не вадить!.. Холод лише додає їм сили!.. Вони множаться в неймовірних кількостях! горами! долинами! й рівнинами!.. зі швидкістю електрики!.. Завдяки дії нашої машини!.. Скоро все навколо Блема перетвориться на одне величезне гниле болото!.. Огидне місиво!.. Велетенську клоаку черви! Море личинок! Потім настане черга Персана! А потім Салігона!.. Такі були перспективи!.. годі було передбачити, коли й чим це скінчиться!.. чи знайдеться взагалі який-небудь спосіб зупинити катастрофу, що насувається!.. Спершу треба було дочекатися результатів аналізів!.. Це цілком могло поширитися на все коріння Франції!.. І знищити всі землі по всій країні!.. Не залишити каменя на камені!.. Наші хробаки були здатні зробити всю Європу абсолютно непридатною для землеробства… Перетворити її на безплідну пустелю!.. Про пошесть у Блем-ле-Петі говоритимуть ще дуже довго… пройдуть століття… адже про біблійні жахи розповідають ще й донині…
І про все це мовилося цілком серйозно… А ще Куртіаль не забарився розпатякати все листоноші під час його чергового візиту… Знайшов що розповідати озлобленому Есебу, який позбувся велосипеда. «Їй-богу, все це цілком можливо!» — відповів той… Він нічого не привіз. Цей виродок ставав дедалі зліснішим… Випивка в нас скінчилася… І ми не мали що йому запропонувати… Він весь просто трясся від ненависти… Ще б пак, чотирнадцять кілометрів без краплини в роті! Можливо, це він нам наврочив!.. Він мусив пертися з Персана тричі на день! Тільки через нашу пошту!.. Нам писали звідусіль, що тут ми могли вдіяти?..