— Мерке, Путі! — шукав Хані своїх друзів-піратів на нижній палубі. — Радіація на вашу голову! Де ви є?
— Не галасуй! — озвався Путі з якогось закутка. Він був добряче напідпитку. — Ми тут і готові до бою!
— Я бачу, що ви готові, — багатозначно мовив Хані. — А єфрейтор Мерке де?
— Так точно! — гаркнув Мерке, який неначе з’явився просто з повітря.
— Що — «так точно»? — не зрозумів Хані.
— Ведемо спостереження за «Гетьманом Виговським»! — доповів Мерке.
— А ти не такий дурний, як видаєшся, — показав у посмішці свої гнилі зуби Хані. — Ви обидва, слухайте завдання «Шлунка»…
І Хані почав детально розповідати, що належить робити їм і роботам-солдатам.
Глава 3
Напад
Джеремі Дуглас, попри те, що був від природи веселий і дотепний чоловік, сидів у капітанській рубці корабля похмурий, навіть засмучений.
— Джеремі, що сталося? — заступник капітана Том Леніган зазирнув у рубку до Дугласа.
— Поки що, дякувати Богові, нічого поганого… — мляво відповів Джеремі.
— То звідки ж такий настрій? — поцікавився Том.
— Настрій нормальний, — буркнув Дуглас.
— Слухай, старий, — примружився Леніган. — Ми з тобою випили не одну пінту… кави! І я знаю, коли ти в доброму гуморі, а коли — ні. Кажи прямо: в чому річ?
— Не знаю, — хитнув головою Дуглас. — Мене мучить погане передчуття…
— Передчуття чого?
— Невідворотності нападу покидьків-піратів на нашу «Зірку» і на корабель охорони, — пояснив Джеремі. — Я впевнений, що вони вже «пасуть» нас. Надто цінний вантаж ми веземо.
— Але ми можемо цілком покладатися на чесніть і професійність українських військових, — зауважив Том. — Чи ти в них сумніваєшся?
— Облиш, — потягнувся Дуглас в кріслі. — Ніхто не заперечує сумлінності й фаховості українців. А капітана Коваленка, як тобі відомо, я знаю особисто. Знаю досить давно. Пам’ятаю, ми якось удвох, пліч-о-пліч, оборонялися від медузоїдів із зоряної системи Латсефи… Тим потворам спало на їхню убогу гадку знищити всі білково-нуклеїнні форми життя в Галактиці… Після вирішального бою ми лишилися живими. Тільки ми удвох, можеш уявити? Вибач, я поринув у спогади… Але сучасні піратські космокораблі, на жаль, мають не гірше обладнання й озброєння, ніж «Гетьман Виговський». Крім того, я гадаю, що, крім звичайного збройного нападу, пірати можуть застосувати різні хитрощі й технічно-наукові новинки проти нас.
— А тобі не здається, Джеремі, — скептично мовив Леніган, — що ти просто втомився і твоя фантазія надто розбурхалася? Все, на що здатні пірати, — тупий напад, спроба захопити «Зірку» і знищити український корабель. А мені здається, це неможливо. Ти знаєш про системи нападу і захисту на «Гетьмані Виговському»?
— Знаю, — кивнув Дуглас. — Ба більше: і наш транспортовий корабель не таке вже безневинне ягнятко… Але, але, але…
— Окей, — здався Том. — Ну, і що ти пропонуєш?
— Поки що — уважно стежити, чи не летять за нами непрохані гості, — Джеремі натиснув кнопку автомата-кавоварки, і до капітана виповзла на маленькій таці чашка з гарячою кавою. — А далі будемо діяти згідно узгоджених планів із українськими військовими й нашими…
Дуглас не встиг закінчити думку. «Зірку Вірджинії» трусонуло так, що враз усе освітлення зникло, але в ту ж мить увімкнулося аварійне. Леніган не втримався на ногах, похитнувся, а чашка з гарячою кавою перекинулася просто на коліна Джеремі. «Фак!» — заволав Дуглас, і в цей момент до рубки вбіг штурман Норман Волес і їхня колега, медик, порадниця в будь-якій ситуації і взагалі, добрий геній корабля Джулія Маккензі.
— Капітане, атака! — доповів Волес.
— Що пошкоджено? — витираючи штани, запитав Дуглас.
— Пошкодження мінімальні, — говорив Норман. — Другий хвостовий сканер і частково система приземлення.
— Ч-чорт! — рудий Джеремі завжди легко червонів, ось і зараз став кольором обличчя подібним до буряка. — Захист?
— Виставили! — в один голос доповіли Джулія і Норман. — «Гетьман Виговський» шквальним вогнем, здається, теж пошкодив корабель піратів. Принаймні, той зник…
Несподівано озвався змінений через перешкоди голос Северина Коваленка з екрану відеозв’язку. За мить з’явилося і зображення самого капітана зорельоту «Гетьман Виговський».
— Привіт, Джеремі! — стривожено говорив Коваленко. — Як ви? Великі ушкодження?
— На таких ушкодженнях, Севі, — усміхнувся нарешті Дуглас, — ще півгалактики можна пролетіти! Все окей! А ви що, проґавили піратський корабель?