Та й місце, де розгортаються події в книзі, має бути осяжним для читача. Нехай не замок, але щось таке зрозуміло-окреслене. Квартира? Літак? Поїзд? Корабель?
Підлітки ще довго сперечалися, але поступово їхня ідея якось сама собою змінилася і вони збагнули, про що і який саме детективний твір слід написати.
Так! Таємничі й страшні події мали відбуватися на розкішній яхті якогось олігарха! Вишукане товариство багатіїв, у яких начебто є все… А доля, фатум виявляється вищим за їхню приземлену суєту, жадобу грошей і задоволень…
Справа зрушила. Всі навперебій диктували Юркові, котрий сидів за комп’ютером, свої ідеї, які поступового перетворювалися на більш-менш прийнятні фрази, речення, репліки героїв твору. Хлопцям особливо подобалося описувати яхту — її спорядження, всілякі там ванти, щогли, машинне відділення, а дівчатам — розкіш кают, вишукану атмосферу судна, червоне дерево і дзеркала на стінах кают-компанії…
За описом то виходила не просто яхта, а цілий «Титанік»; і тому, зустрівшись уже наступного дня, друзі дещо спростили описи, стиль і характери персонажів. На пропозицію Юрка, якому важко було запам’ятовувати складні імена, діючих осіб назвали звичними іменами. До того ж, порадившись, зробили розвиток подій більш жвавим, ніж було задумано на початку.
Вигадування таємничих пригод, які відбулися на яхті «Наяда», так захопило п’ятірку однокласників, що вони почали збиратися у Юрка вдома буквально щодня. Написання детективу просувалося, попри побоювання, досить жваво.
Найважчим, як виявилося трохи згодом, було перечитування написаного, виправлення помилок і різних дурниць у тексті. Якогось персонажа могли забути, «загубити» за кілька сторінок, інший постійно говорив однаковими фразами… Деякі повороти сюжету були незрозумілі самим авторам: куди побіг той герой, чому раптом з’явилася ця героїня… Довелося створити два текстові файли: один — із першим варіантом розповіді, а другий — з виправленим і доповненим. Порівняння двох варіантів детективу допомагало побачити, як розгортаються події, і триматися однієї лінії їхнього розвитку.
Особливо відзначилися дівчата — Юля, Олена і Віка. Вони так хвацько закручували сюжет, що Тарас і Юрко іноді навіть дивувалися — звідки це в них береться. Потім збагнули, що дівчата просто більше книжок читали і переглядали фільмів, а не годинами грали в комп’ютерні ігри, як вони…
І ось нарешті настав день, коли твір була завершено. Усі знову зібралися на кухні в Юрка, щоб уголос прочитати текст і остаточно обговорити його, вносячи необхідні виправлення.
Відповідальну справу довірили Тарасові — він дуже гарно, виразно читав програмні вірші на уроках, коли його викликали вчителі.
Юля, Оленка, Віка і Юрко сіли довкола столу. Тарас встав, але потім знову сів, відчуваючи, що читання буде тривалим. Він навіть поставив перед собою склянку теплого чаю, аби в разі, коли пересохне в горлі, зробити рятівний ковток і не переривати читання.
І ось Тарас, урочисто виголосивши заголовок, жваво заходився читати:
Смертельний круїз
Під яскравим сонцем грайливі хвилі погойдували елегантні яхти на стоянках біля причалів. Дерев’яні й бетонні «морські красуні» здавалися білими мартинами, що на деякий час сіли відпочити на воду. Маленькі й великі, одно-, дво- і трищоглові, подібні до справжнісіньких океанських лайнерів, усі судна терпляче чекали виходу в море.
На одній із великих і, вочевидь, дорогих яхт під назвою «Наяда» («свіжий» напис так і сяяв на борту) кипіла підготовка до мандрівки. З берега не було чутно, які накази віддавав підопічним стрункий капітан Микола, але матроси — Михайло, Віктор і Григорій — вправно й швидко виконували якісь роботи. На палубі, недалеко від капітана, стояв власник красуні-яхти — Ігор, й по-хазяйськи позирав на команду, яка старанно працювала. Поглядав і на берег, немов чекаючи чогось.
Нарешті він зауважив якийсь рух на причалі. Ігор начепив на носа темні окуляри й уважно простежив за мікроавтобусом, що саме зупинився навпроти яхти, біля кількох прибережних споруд. З автомобіля вийшли дві дівчини — чорненька Оксана, світла Наталя, і троє хлопців: атлетичної статури Максим, приємний на вигляд Сашко й Андрій з характерним уважним поглядом проникливих сірих очей. Молоді люди заходилися виймати багаж — великі сумки, наплічники, кілька валіз — які були виразно призначені для тривалої подорожі. Обидві дівчини поглядали на яхти біля причалу.