На палубі, поблизу басейну, біля якого вчора ввечері сиділа компанія друзів, самотньо стояв шезлонг. На ньому лежали картатий халат і темні сонцезахисні окуляри. Тут же валялися скинуті, неначе в поспіху, в’єтнамки. Вітер перегортав сторінки глянцевого чоловічого журналу.
— О, — вигукнула Наталя. — Це Максимові окуляри!
— І капці його! — додала Оксана. — Я добре пам’ятаю, як він їх купував.
— Ну, то де його чорти носять? — запитав Ігор.
— Відчуваю я, тут щось не так! — озиралася довкола Настя.
— Та то він в дурку якусь бавиться, — переконано заявив Андрій. — Зараз вилізе звідкілясь, аби нас налякати.
— Чого лише через кепський характер не зробиш! — кинув Сашко.
— Максиме! Виходь! — почав гукати Ігор. — Максиме! Пожартував, і досить!
Усі мимоволі почали вслухатися, чекаючи на відповідь. Але довкола було тихо… Лише «Наяда» впевнено рухалася вперед, із шумом здіймаючи білу піну перед собою.
— Доброго ранку! — капітан з’явився перед усіма доволі несподівано. Мабуть, він почув вигуки Ігоря. — Щось трапилося?
— Максим кудись подівся… — невдоволено мовив Ігор. — Чортзна-що тут коїться…
— Куди він міг подітися? — щиро здивувався Микола. — Можливо, Максим у каюті?
— Я вже дивився — немає, — доповів Григорій.
— Дивно, — напружився капітан. — І його ніхто не бачив?
Усі, як один, заперечливо похитали головами.
— Григорію, — почав віддавати накази капітан. — Візьми на допомогу Віктора і обшукайте яхту. Не міг же Максим Євгенович отак просто зникнути. Спить десь, чи що…
— Так, перевірте всі закутки, — повеселішав Ігор. — А ми поки що позасмагаємо… То як, дівчата?
— І пивка можна… — раптом запропонував Андрій.
— Чи не рано? — глянула на нього Наталка.
— Та ми ж на відпочинку! — нарешті першим усміхнувся Сашко.
— Ні, давайте без фанатизму, — заперечила Оксана. — Краще води чи соку…
— Піду, скажу, аби принесли щось із льодом, — вирішила Настя. — А то вже сонечко припікає…
— Іди, Настусю, — поблажливо мовив Ігор. — А ми морем помилуємося. Ось прибудемо на Егейські острови, такий фестиваль влаштуємо… Як ви на це дивитися, брателли?
— А грецька митниця тобі також «дає добро»? — засумнівався Сашко.
— Ігореві Батьковичу скрізь попутний вітер, — авторитетно зауважив капітан.
— А то… — розцвів Ігор. — Добро завжди перемагає зло, як вам відомо… Казки пам’ятаєте?
— Ой, у Греції треба буде якусь амфору додому купити, — заплескала в долоні Оксана. — Поставлю в кутку і буду згадувати круїз.
— А я платтячко чи костюмчик оригінальний куплю, — замріяно сказала Наталя і глянула на Сашка. — Щоб ні в кого такого не було. Чи браслет золотий… Правда, любий?
— Еге ж, — підтвердив Сашко. — Подарую тобі такий наворочений — зі стародавнім орнаментом.
Раптом, поки всі говорили, погода почала змінюватися — і на гірше. Поривчастий вітер робив гуляння на відкритій палубі незатишним. Ігор і капітан тривожно вглядалися у важкі хмари, які починали невпинно закривати небо. Дівчата накинули хто хустку, хто кофтинку на плечі й зібралися йти вниз, до затишної кают-компанії. Але тут з’явилися трохи захекані Григорій із Віктором. Усі запитально дивилися на матросів.
— Ніде його немає, — коротко повідомив Григорій. — Мов у воду канув, вибачте за каламбур…
— Як це — ніде немає? — Оксана зблідла чи то від вітру, чи від такої звістки. — Де ж він? І що це за каламбури такі у вас?
— Мені страшно, — прошепотіла Наталя. — Він не міг зникнути…
— А ви добре обдивилися, все обшукали? — запитав Андрій.
— Звичайно, — запевнив Віктор. — Зник Максим Євгенович…
— От тільки… — почав був Григорій.
— Що — «тільки»? — перебив його Ігор.
— Зник і один із рятівних кругів, — швидко проказав Григорій. — Я помітив. Перевірив — і справді, одного немає.
— Нічого не розумію, — втрутився Сашко. — Невже Максим на тому крузі поплив? Маячня якась…
— Я змушений змінити маршрут, розвернути «Наяду» і розпочати пошуки людини, що пропала в морі, — твердо заявив капітан.
— Ні, — рішуче заперечив йому Ігор. — Таке вигадав! Я не дозволяю через одного бовдура переривати наш круїз, наш відпочинок!
Слова Ігоря всі слухали з непідробним жахом. Людина зникла, випала з корабля, або свідомо, вхопивши жалюгідний рятувальний круг, подалася у відкрите море, а хазяїн яхти забороняє її шукати! Це не вкладалося в голові, було нечувано, неймовірно…