— Використовуй цей замість свого, — сказав він. — Реактивні вибухові кулі. Роблять великий вибух. Не морочся стріляти в когось конкретно. Цим піклуватимусь я. Тільки підігрівай трохи бій і змусь їх тримати дистанцію. Отак...
Він вистрілив раз, миттєво з бокового вікна і передав пістолет Джейсону майже до влучання кулі. Порожня вантажівка з гуркотом вибухнула, поливаючи уламками автівки довкола і кидаючи їхніх водіїв до панічної втечі.
Відтак це була поїздка-жахіття крізь божевільню. Керк їхав з явним презирством до насильницької смерті. Инші авта переслідували їх і зникали в колесо-стиральних поворотах. Вони кренгували майже на всю довжину поля, залишаючи за собою слід задимленого хаосу.
Коли гонитва була позаду, єдине, що було попереду був тонкий шпиль Гордості Дархану.
* * * * *
Гордість була оточена парканом із міцного дроту, як і личить завидному статусу планети її походження. Брама була зачинена, і охороняли її солдати зі наведеною зброєю, в очікуванні найкращого часу для враження зближуваного авта. Керк навіть не намагався зблизитись з ними. Натомість він зібрав останні резерви енергії автівки й спрямував її на паркан. "Сховай лице," — прокричав він.
Джейсон прикрив чоло руками якраз коли вони врізались.
Вищав розірваний метал, паркан зігнувся й огорнув авто, та не зламався. Джейсон злетів з місця в м'яку панелю приладів. Перш ніж Керк вирвав двері, він зрозумів, що поїздка закінчилась. Керк, мабуть помітивши його закочені очі нічого не сказав, просто витягнув Джейсона і кинув його на капот понівеченого авта.
— Піднімайся вигнутим дротом й біжи до корабля, — закричав він.
Якщо й могли б бути якісь сумніви щодо його намірів, він показав Джейсону приклад добротного кросу. Це незбагненно, що хтось настільки великий міг так швидко бігти, а він біг. Він рухався скоріше як повна цистерна, ніж людина. Джейсон струсив затуманення голови та й собі спродукував трохи швидкості. Однак, він ледь здолав половину шляху до корабля, коли Керк ступив на трап. Його вже відчепили від корабля, але шоковані працівники припинили відкочування коли здріли велетня, що стрибав сходами.
На верху він повернувся і вистрілив у солдатів, що лупили крізь відчинену браму. Вони зупинились, повідповзали і знов розпочали стрілянину. Тільки дрібка і досі стріляла у спринтерську постать Джейсона.
Картина перед Джейсоном розгорталась в уповільненому темпі. Керк стояв на вершині пандусу, холоднокровно відстрілюючись на постріли, що клекотіли довкола. Він міг би в мить сховатись від небезпеки у відчинений люк позад нього. Єдиною причиною його перебування на трапі було прикриття Джейсона.
— Дяка, — Джейсону вдалося видихнути поки він долав останні кілька сходок трапу, стрибнув у просвіт, знесилено завалюючись всередину корабля.
— Завжди прошу дуже, — сказав Керк приєднуючись і охолоджуючи пістолет розмахуючи ним.
Офіцер судна зі зловісним вишкіром стоячи поза засягом пострілів ззовні промацав кожного поглядом з ніг до голови.
— І що то робиться? — гаркнув він.
Керк промацав дуло мокрим пальцем, тоді дозволив пістолету ковзнути до кобури. "Ми законослухняні громадяни різних систем, що не вчиняли жодних злочинних дій. Дикуни Касилії занадто варварські для цивілізованої компанії. Тому ми збираємось на Дархан... ось наші квитки... на суверенній території якого я гадаю ми і знаходимося зараз." Останнє було додано для касилійського офіцера, який щойно додибав до верхньої частини трапу зі зброєю напоготові.
Солдата не можна було винуватити. Він знав що треба впіймати цих, всіма силами розшукуваних, злочинців. Навіть і на борту дарханського корабля. Гнів поглинув його цілком і він здійняв пістолет.
— Виходьте звідти, мерзото. Вам не втекти так легко. Виходьте повільно з піднятими руками, бо я вас рознесу...
Це був застиглий відтинок часу, що неперервно тягнувся й тягнувся. Пістолет націлився на Керка і Джейсона. Жоден з них не спробував сягти по свого.
Коли офіцер корабля заворушився пістолет трохи сіпнувся, тоді знов зупинився на двох чоловіках. Дарханський космонавт відійшов не далеко, якраз крок крізь люк. Цього було достатньо, щоб він опинився поруч з червоною коробкою, що вигулькувала зі стіни. Одним, швидким рухом він заліз під кришку і знайшов пальцем кнопку всередині. Тоді він посміхався розтуляючи губи, щоб показати всі свої зуби. Він вирішив і зарозумілість касилійського офіцера стала вирішальним чинником.
— Один постріл на дарханській території і я натискаю цю кнопку, — закричав він. — І ти знаєш для чого ця кнопка... на кожному з ваших кораблів є така ж. Здійсни ворожий акт проти цього судна і хтось натисне кнопку. В цю ж мить всі стримувальні стрижні будуть зірвані з корабельної оболонки і половина вашого паскудного міста злетить в повітря з вибухами. — Його усмішка була висічена на обличчі і не було сумніву, що він зробить те, про що каже. — Давай — пальни. Думаю мені сподобається тиснути ту кнопку.