Выбрать главу

— Я — Мета, пілот цього корабля. І ти маєш бути...

— Джейсон дінАльт. Кепський був зліт, Мето.

— Я дуже вибачаюсь, — засміялась вона. — Однак народжені на дво-гравітаційних  планетах слабо відчувають прискорення. До того ж я економлю паливо використовуючи синергії кривих...

Керк видав неприхильний буркіт.

— Ходімо, Мето, оглянемо вантаж. Дещо з нового матеріалу позатикає прогалини обводу.

— А, так, — сказала вона, майже плескаючи в долоні від щастя. — Я читала специфікації, вони просто чудові.

Як школярка з новою сукнею. Чи коробкою цукерок. Це захоплення бомбами й вогнеметами. Джейсон криво посміхнувся думці, стогнучи і встаючи з дивану. Два пирійці пішли, а він болісно поплентався за ними крізь двері.

*       *       *       *       *

Йому знадобилось багато часу, щоб знайти шлях до трюму. Корабель був великий і, очевидно, без екіпажу. Джейсон врешті знайшов сплячого чоловіка в одній з яскраво освітлених кают. Він впізнав в ньому водія, що передав їм авто на Касилії. Чоловік, що міцно спав ще мить тому, розплющив очі, щойно Джейсон приплівся в кімнату. Він прокинувся.

— Як мені дістатись вантажного відсіку? — запитав Джейсон.

Той відповів йому, заплющив очі й відразу поринув у сон, перш ніж Джейсон навіть встиг подякувати.

У трюмі, Керк і Мета розпакували деякі з ящиків і радісно пирхали над їх смертельним вмістом. Мета стискала в руках каністру коли повернулась до Джейсона в мить коли він увійшов крізь двері.

— Тільки-но глянь на це, — сказала вона. — Цей порошок отут... ти можеш з'їсти його, як грязюку, з навіть меншою шкодою. Проте він абсолютно смертельний для всіх форм рослинного життя... — Вона раптом зупинилася, зрозумівши, що Джейсон не поділяє її надмірної втіхи. — Вибач. Я на мить забула, що ти не пирієць. Прецінь ти справді не розумієш, чи не так?

Перш, ніж він встиг відповісти, гучномовець покликав її на ім'я.

— Час стрибати, — сказала вона. — Ходімо зі мною на місток, поки зроблю обрахунки. Там ми зможемо погомоніти. Я так мало знаю про світ поза Пиром, що в мене  мільйон питань.

Джейсон пішов за нею на місток, де вона відпустила чергового офіцера і розпочала заміряти показники для налаштувань стрибка. Вона визирнула з місця посеред машин, міцний, але гнучкий, стан в простому суцільному комбінезоні. Тим не менш, не було ніяких сумнівів щодо ефективності, з якою вона виконувала свою роботу.

— Мето, а ти не занадто молода, щоб бути пілотом міжзоряного корабля?

— Невже? — вона на секунду замислилась. — Я насправді не знаю якого віку має бути пілот. Я літаю протягом вже близько трьох років і мені майже двадцять років. Хіба це менше, ніж зазвичай?

Джейсон роззявив рота... тоді засміявся.

— Думаю все залежить від того з якої ти планети. Деінде в тебе були б проблеми з отриманням ліцензії. Однак на Пирі закладаюсь все зовсім інакше. За вашими стандартам тебе мабуть зараховують до старших молодиць.

— Тепер ти жартуєш, — спокійно сказала Мета, заносячи дані в обчислювач. — Я бачила бабусь на якихось планетах. Вони зморшкуваті і сивоволосі. Не знаю скільки їм було років, я запитала в однієї та вона не сказала мені свого віку. Проте я певна, що вони мали б бути старшими за будь-кого на Пирі, тут ніхто так не виглядає.

— Я не мав на увазі стара в цьому сенсі, — Джейсон намацував потрібне слово. — Не стара... змужніла, зріла. Доросла.

— Кожен дорослий, — відповіла вона. — Принаймні, одразу як тільки виходить з-під опіки. А виходять звідти у віці шести років. Моя перша дитина доросла, а друга теж мала бути проте померла. Тому я, безумовно доросла.

Для неї, здавалося, питання було вирішене, хоч думки Джейсона заплутались в чужорідних концепціях і світобаченні, властивих її словам.

*       *       *       *       *

Мета вбила останні налаштування й стрічка з курсом розпочала вишпурюватись шматками з корпусу. Вона знов зосередилась на Джейсоні.

- Я рада, що ти з нами в цій подорожі, хоча й шкодую, що ти прямуєш на Пир. Проте матимемо багато часу на балачки. Є стільки всього, що я б хотіла дізнатись про инші планети і про те чому люди поводяться так чи інак. Зовсім не як вдома, де завжди знаєш причину людських вчинків. — На мить вона насупилася над стрічкою, тоді знов зосередилась на Джейсоні. — То яка твоя рідна планета?