Одна за одною звичайні побрехеньки, що він розказував людям, зринали на губах і відразу ж відкидались. Навіщо брехати дівчині, яку насправді не хвилює кріпак ти чи шляхетного роду? Для неї в галактиці існує тільки два види людей - пирійці і решта. Вперше відтоді як він втік з Порґорсторсаду він усвідомив, що розповідає правду про своє походження.
— Моя рідна планета? Просто найзадушніший, найнудніший закапелок Всесвіту. Ти й не зможеш осягнути руйнівного загнивання переважно фермерської планети, з її кастовою свідомістю і цілковитим задоволенням своїм нудним устроєм життя. Там не тільки нема жодних змін — там ніхто їх не хоче. Мій батько був фермером, тому й мене чекало фермерство, за логікою моїх зверхників. Було немислимо, ба більше, заборонено, для мене робити ще щось. І все, чого мені хотілось робити, було незаконним. Мені перевалило за п'ятнадцять перш ніж я навчився читати... з книжок викрадених зі школи для багатіїв. Далі вороття не було. Заким в дев'ятнадцятирічному віці я запакувався на поза-світній фрахтувальник я певно порушив всі закони планети. На щастя. Покинути дім для мене було як втекти з в'язниці.
Мета похитала головою в роздумах.
— Просто не можу уявити собі таке місце. Проте певна, що там мені не сподобалося б.
— Без сумніву не сподобалося б, — розсміявся Джейсон. — Тому, щойно я опинився космосі без жодних законослухняних талантів чи навичок, я просто тинявся то туди, то сюди. Тепер, в еру технологій мені не було де притулитись. А, думаю, я б не пропав в якійсь армії, однак маю труднощі з виконанням наказів. В мене виходило добре коли я грав, тож поволі я поринув у гру. Люди скрізь однакові, тож я давав собі раду куди б не потрапив.
— Розумію твої слова про те що люди скрізь однакові, але ж вони такі різні, — сказала вона. — Я висловлююсь не зовсім зрозуміло, правда ж? Маю на увазі, що вдома я знаю, як діятимуть люди і водночас знаю чому вони вчинять так чи інак. Люди ж з усіх инших планет справді діють одноманітно, як ти й кажеш, проте у мене виникає багато клопотів щоб зрозуміти, чому саме. Наприклад, я люблю куштувати місцеву їжу, коли ми зупиняємось на якійсь планеті, це я завжди й роблю за наявності часу. Поблизу кожного космодрому є бар чи ресторан тож я туди йду. І в мене завжди проблеми з чоловіками. Вони хочуть купувати мені напої, тримати мене за руку...
— Ну, самотня дівчина в таких сполучних портах повинна очікувати певного зацікавлення від чоловіків.
— О, я це знаю, — сказала вона. — Чого я не розумію, це чому вони не слухають, коли кажу їм, що не зацікавлена і щоб вони ішли собі. Вони просто сміються і зазвичай підсувають стілець. Однак я виявила одну річ, яка скрізь, де б я не була, спрацьовує. Я попереджаю, якщо вони не припинять мене турбувати, я їм зламаю руку.
— Це їх зупиняє? — запитав Джейсон.
— Ні, звичайно ж ні. Але коли я ламаю їм руку вони йдуть. Та й инші мене не турбують. Це дуже багато мороки, та й їжа, як правило, жахлива.
Джейсон не засміявся. Надто коли зрозумів, що ця дівчина може зламати руку будь-якому головорізу довільного космодрому галактики. Вона була дивною сумішшю наївності і сили, як ніхто кого він зустрічав досі. Знову він усвідомив, що він летів на планету, що виховала людей на зразок цієї дівчини і Керка.
— Розкажи про Пир, — попросив він. — Чого це ти і Керк сприймаєте як об'єктивну дійсність, що я впаду трупом як тільки приземлюсь? Яка ця планета?
Враз все тепло зникло з її обличчя.
— Я не можу тобі сказати. Ти це мусиш побачити сам. Я це добре знаю після відвідин деяких инших світів. Пир не можливо порівняти з чимось, з чим ви галактяни коли-небудь мали справу. Насправді ти не повіриш у це, поки не буде занадто пізно. Пообіцяй мені щось?
— Ні, — відповів він. — Принаймні, поки не почую, що це і вирішу.
— Не покидай корабель коли ми приземлимося. На борту має бути досить безпечно, а за кілька тижнів я відлітатиму з вантажем.
— Нічого подібного не обіцяю. Я полечу, коли схочу полетіти. — Джейсон знав, що в її словах є логіка, однак його спина випрямлялась навпроти її автоматичної переваги.
Мета завершила налаштування стрибка не зронивши більше ні слова. В кімнаті відчувалась напруженість, вона утримувала обидвох від розмови.
Наступного разу він побачив її день після зльоту, це було зовсім випадково. Вона була в астронавігаційній обсерваторії, коли він увійшов роздивляючись блискучу неосяжність неба під час стрибка. Вперше він побачив її не на службі, одягнену не в корабельний комбінезон. Вона була у вільній, м'якій ризі, що підкреслювала її красу.