* * * * *
Бруко лишив Джейсона практикуватись наодинці. Коли рука не здатна була витримати болю він припинив тренування і попрямував до власної касарні. Повертаючись за ріг він вихопив проблиск знайомої постаті, що віддалялась.
— Мето! Зачекай хвильку! Хочу з тобою поговорити.
Вона нетерпляче повернулася коли він підчовгував настільки швидко як міг в умовах подвійного тяжіння. В ній нічого не лишилось від знайомої дівчини з корабля. Важкі, до колін, чоботи, фігура її зникла під громіздким комбінезоном з якоїсь металевої тканини. Точена талія роздулась поясом каністр. Вираз її обличчя був холодно відсутнім.
— Мені тебе бракувало, — сказав він. — Не думав, що ти теж в цій будівлі. — Він сягнув по її руку, однак вона відвела її в недосяжну область.
— Чого ти хотів? — запитала вона.
— Чого я хотів! — він повторив це з ледь прихованою злістю. — Це Джейсон, пам'ятаєш мене? Ми друзі. Друзям дозволено спілкуватись без якогось підтексту.
— Що сталось на кораблі не має нічого спільного з тим, що відбувається на Пирі. — Вона нетерпляче рушила вперед, не перестаючи говорити. — Я скінчила свій курс поновлення і маю вертатись до роботи. Ти залишишся тут, в убезпеченій будівлі, тому ми не побачимось.
— Чому б тобі не сказати з рештою дітей... так звучать твої слова? І не намагайся втекти, спочатку ми маємо владнати дещо...
Джейсон зробив помилку простягши руку щоб її спинити. Він навіть не зрозумів, що сталося далі. Мить він стояв... наступної він вже простягся на підлозі. Його плече було в синцях, а Мета зникла в коридорі.
Шкутильгаючи в свою кімнату він проклинав жінок взагалі і Мету зокрема. Завалюючись в кам'яне ліжко, він спробував згадати причини, що насамперед привели його сюди. І поставив їх навпроти постійної каторги тяжіння, снів сповнених страху спричинені ним, мимовільне презирство цих людей до будь-кого чужого. Він швидко припинив зростаючу ідею жаління себе. За стандартами пирійців він був м'яким і безпорадним. Якщо йому важило на зміні їх думки про нього на кращу, то мусив змінити шмат речей.
Потім він занурився зморний сон, що порушувався лиш пронизливими страхами його марень.
VII.
Вранці Джейсон прокинувся з сильним головним болем і почуттям ніби й зовсім не спав. Узявши якісь, ретельно дозовані Бруко стимулятори, він знов замислився про поєднання чинників, що начинили його сон тим жахом.
— Швидше їж, — сказав йому Бруко коли вони зустрілися в їдальні. — Не можу більше приділяти тобі час для індивідуального навчання. Ти приєднаєшся до регулярних занять і відвідуватимеш обов'язкові курси. Приходь до мене тільки у випадку особливих проблем, з якими інструктори чи тренери не зможуть впоратися.
Класи — чого й слід було сподівався Джейсону — складались з суворолицих маленьких дітей. З їх компактних тіл, позбавлених беззмістовних манер, можна було розпізнати пирійців. Проте вони були достатньо дитячими щоб вважати дуже смішним перебування дорослого в своїх класах. Зіщуленому за однією з крихітних парт, розчервонілому Джейсону це аж ніяк не скидалось на жарт.
Вся схожість зі звичайною школою скінчилась на фізичній формі класу. Через одну деталь, кожна дитина — незалежно наскільки мала — була озброєна. А всі курси були зосереджені на виживанні. Єдина можлива оцінка в подібній навчальній програмі була сто відсотків, і учні залишилися на курсі поки не засвоювали його досконало. Не було жодного звичайного шкільного предмету. Ймовірно вони вивчались по закінченні дитячої школи виживання, коли вони могли самотужки сміливо зустрітись зі світом. Що й було логічним і черствим поглядом на речі. Насправді, логічним і черствим можна описати будь-який вид діяльності пирійців.
Більшість ранкового часу минула у вивченні принципу роботи однієї з аптечок, пов'язаних довкола талії. То був визначник отрути, який потрібно було притискати до колотої рани. Якщо він вловлював якісь токсини, то відразу на місці вводилась протиотрута. Проста в експлуатації, однак неймовірно складної конструкції. Оскільки кожен пирієць обслуговує власне обладнання, то на тобі відповідальність у випадку відмови, вони мусили знати будову та вміти полагодити будь-який пристрій. Джейсону давалось краще за менших учнів, проте робота його вичерпала.
По обіді він вперше повправлявся на навчальній машині. Його інструктором виявився дванадцятирічний хлопчак з холодним голосом, що не приховував зневаги до м'якотілого прибульця.