— Це — справжні набої, — сказав він. — Певен тобі знадобляться. Тепер твій пістолет завжди має бути зарядженим.
Вони підійшли до важкого повітряного люка, єдині замкнені двері, які Джейсон помітив у центрі. Коли Бруко відімкнув його і відкинув запірки, звідти викульгав тверезовидий восьмирічний хлопець з перев'язаною ногою.
— Це Ґриф, — сказав Бруко. — Він тепер буде з тобою куди б ти не йшов.
— Особистий охоронець? — запитав Джейсон, оглядаючи кремезну дитину, що ледь сягала йому до пояса.
— Можеш його так називати. — Бруко відчинив двері. — Ґриф зчепився з пилоптахом, тож поки він не в змозі робити якусь серйозну роботу. Ти сам визнав, що ніколи не спроможешся зрівнятись з пирійцем, тож радій невеличкому захисту.
— Завжди добре слово, це твоє, Бруко, — сказав Джейсон. Він нахилився і потиснув руку хлопчика. Навіть у восьмилітніх потиск трощив кістки.
Обидвоє ввійшли до шлюзу і Бруко зачинив за ними внутрішні двері. Щойно вони замкнулись зовнішні двері автоматично відчинились. Коли двері були частково відчинені пістолет Ґрифа двічі випалив. Тоді вони вийшли на поверхню Пиру переступаючи задимлене тіло однієї з його тварин.
Дуже символічно, подумав Джейсон. Він також був стурбований усвідомленням того, що він і гадки не мав зважати на когось хто наступатиме. І знов таки, він не міг навіть визначити звіра з його обвуглених залишків. Він роззирнувся навколо, сподіваючись, що наступного разу зможе вистрелити першим.
То була не справджена надія. Кількох звірів, що перейшли їм шлях завжди першим помічав хлопчина. Через годину такого, Джейсон був настільки роздратований, що підстрелив рослину загрозливого вигляду. Він сподівався Ґриф не приглядатиметься надто прискіпливо. Проте звісно ж хлопець помітив.
— Ця рослина була далеко. Нерозумно витрачати добрі боєприпаси на рослини, — сказав Ґриф.
Протягом дня не було жодної нестеменної проблеми. Врешті Джейсон знудився, хоча змок наче хлющ під частими зливами. Якщо Ґриф і був спроможний на розмови, він вперто цього не виказував. Всі Джейсонові спроби зазнавали невдач. Наступний день минув в тому ж дусі. Третього дня прийшов Бруко і ретельно оглянув Джейсона з голови до п’ят.
— Прикро про це казати проте думаю, підготуватись краще ніж зараз в тебе вже не вийде. Щодня міняй носовий вірусний фільтр. Завжди перевіряй чоботи на розриви і латай їх металевими латками. Медаптечка оновлюється щотижня.
— А ще витирати ніс і носити калоші. Ще щось? — запитав Джейсон.
Бруко хотів щось казати, однак передумав. "Нічого чого ти і так вже маєш добре знати. Пильнуй. І ... удачі". Він продовжив слова з дробильним рукостисканням, що було повністю несподіваним. Щойно минуло оніміння лівої руки Джейсона, вони з Ґрифом вийшли крізь великий вхідний шлюз.
IX.
Якими б реальними не були навчальні камери вони не підготували до поверхні Пиру. Звичайно ж елементарна схожість була. Відчуття отруйної трави під ногами і безладний політ жалокрила, доки Ґриф в останній мент не засмалив його. Проте це лише ледь вловлювалось у гуркоті елементів довкола нього.
Злива радше скидалась на пласти води ніж на окремі краплі. Пориви вітру рвали їх кидаючи потоками в обличчя. Джейсон ретельно витер очі щоб ледь вихопити з обрію конічні форми двох вулканів разом з блювотною хмарою диму й полум'я. Відображенням цього пекла було гнітюче зчервоніння хмар, що мчали насипами вгорі.
Щось бряцнуло йому об каску і відскочило брязкаючи на землю. Він нахилився і підняв градину товщиною з великий палець. Раптовий шквал граду болісно застукотів його спиною й шиєю, тож він спішно випростався.
Гроза скінчилася так само швидко як пустилась. Загорілось сонце топлячи град і спрямовуючи клуби пари над змоклою вулицею. Джейсон спітнів під своєю броньованою одежею. Однак перш ніж вони минули блок знов задощило і тепер він нахапав дрижаків.
Ґриф стійко плентався далі, не зважаючи ні на негоду, ні на вулкани, що гуркотіли на обрії й трясли під ногами землю. Джейсон намагався нехтувати труднощами і тримати темп хлопця.
Прогулянка була з гнітючих. Важкі, приземкуваті будівлі нечітко й сіро вимальовувались крізь дощ, більшість з них зруйновані. Вони йшли хідником серединою вулиці. Випадкові броньовані вантажівки їхали обабіч. Хідник по середині вулиці спантеличив Джейсона, аж поки Гриф не підірвав щось, що мчало від зруйнованого будинку в їхньому напрямку. Розташування в центрі давало якусь можливість побачити, що нападає. Раптом Джейсон дуже втомився.
— Ґрифе, це ваше місто точно не на висоті. Сподіваюся инші в кращій формі.