* * * * *
Вибух вирвав свіжу яму на дорозі попереду. На дні було двоє людей, що поглиблювали її ще більше лопатами. Все це видавалось безглуздим. Щойно Джейсон і поранений підкотили діжку землекопи повистрибували з викопу і почали стріляти в його дно. Один з них виявився молодим дівчиськом, заледве підліткового віку.
— Хвала Периметру! — видихнула вона. — Вони знайшли напалм. Один з нових жахів проривається до Тринадцятого, ми щойно його помітили. — Поки вона говорила вона повернула діжку довкола, штовхнула легко замкнену пробку й почала виливати холодний вміст у вирву. Коли половину вибулькало, вона копнула й саму діжку в яму. Її супутник витягнув з-за пояса факел, запалив його і кинув за діжкою.
— Назад швидко. Вони не люблять тепла, — сказав він.
Це було занадто м'яко сказано. Напалм спалахнув, язики полум'я й каламуті, масного диму піднялися в небо. Земля під ногами Джейсона зсунулась і заворушилась. Щось чорне і довге заворушилось в серцевині полум'я, а відтак вигнулась у небо над їх головами. Посеред пекучого жару воно все ще рухалось огидними конвульсивними махами. Воно було величезним, принаймні два метри в товщину і без жодного натяку на довжину. Полум'я не зупинило його взагалі, просто роздратувало.
Джейсон дещо уявив довжину тварюки коли вулиця тріснула і розщепилась за п'ятдесят метрів обабіч ями. Великі петлі істоти почали з'являтися з-під землі. Він вистрілив з пістолета, як і решта. Не було помітно якогось ефекту. З’являлось все більше і більше людей озброєних різноманітною зброєю. Вогнемети і гранати, здавались, найбільш ефективними.
— Очистити ділянку ... ми розпочинаємо сатурацію. Відходимо.
Голос був настільки гучним, що Джейсону заклало слух. Він повернувся і впізнав Керка, що прибув з вантажівками повними обладнання. У нього був за спиною був гучномовець, мікрофон висів перед його губами. Його посилений голос спричинив миттєву реакцію натовпу. Вони почали рухатися.
У Джейсовій голові досі було місце сумнівам, що робити. Очистити ділянку? Але яку ділянку? Він почав рухатись в напрямку Керка, доки не зрозумів, що решта пирійців йшли у протилежному напрямку. Навіть при подвійному тяжінні вони ворушились.
У Джейсона було неприховане відчуття самотності на місці подій. Він був посередині вулиці, инші ж зникли. Не залишилось нікого. Крім пораненого, якому допоміг Джейсон. Він кульгав до Джейсона, вимахуючи здоровою рукою. Джейсон не міг зрозуміти, що він казав. Керк знову викрикував накази з однієї з вантажівок. Вони теж почали рухатись. Потрібно було негайно щось робити і Джейсон почав бігти.
Та було занадто пізно. З усіх боків земля зажолобилась, тріскалась коли більше петель підземної істоти вибилось на світло. Безпека була попереду. Якби її не заступила арка вкрита брудною кіркою сіризни.
* * * * *
Існують секунди, що здається тривають вічність. Мить реального часу, яку схопили і розтягнули до нескінченності. Це була одна з таких миттєвостей. Джейсон отетеріло зупинився. Навіть дим в небі нерухомо завис. Високо піднесений вузол чужопланетної істоти був перед ним, разюче виразно до найдрібнішої деталі.
Людської товщини, ребристе і сіре мов стара кора. Вусики випинались з усіх його частин, мертвотно-бліді й покручені видовження, що полегом[1] звивалися вкупі зі змієподібною істотою. Рослиноподібне та з тваринними рухами. І швидке, стрімке. Це – найгірше.
З’явились борозни й ущелини. розщеплюючись, зяючі роти вивергали орди мертвотно-блідих тварин. Джейсон чув їх вереск, пронизливий однак віддалений. Він бачив голкоподібні зуби, що облицьовували їх щелепи.
Повне безсилля від невідомого втримувало його. Він мав померти. Керк гримів на нього з потужного гучномовця, инші стріляли в атакуючих істот. Джейсон нічого не помічав.
Потім його знесло вперед, поштовхом твердого мов камінь плеча. Поранений був досі там, намагаючись привести Джейсона до тями. З пістолетом стисненим щелепами він тягнув Джейсона своєю єдиною здоровою рукою. До істоти. Решта припинили стрілянину. Вони зрозуміли його план — здалий план.
Петля істоти вигнулась ув повітря, лишаючи отвір між її тілом і землею. Поранений пирієць підсів ногами і напружуючи м'язи. Однорукий одним випадом підхопив Джейсона з землі і стрімко вислав його попід живою аркою. Рухливі вусики пройшлись вогнем по його обличчю коли він пробирався прокочуючись знову і знов землею. Поранений пирієць стрибнув за ним.