— Чого ти хочеш, Джейсоне, що ти намагаєшся зробити? Чому ти привів сюди цих тварин... — його голос тріс і зламався, коли гнів здушив його і вихлюпувався.
— Слідкуй за мовою, Керку, — з нотками м'якої погрози сказав Джейсон. — Ти зараз говориш про єдиних пирійців, що мають космічний корабель. Якщо хочеш, щоб поділились ним з тобою, тобі краще навчитись гарно говорити. Тепер мерщій йди сюди... і прихопи Бруко і Мету. — Джейсон поглянув на розпашіле й опухле обличчя старого і відчув якесь співчуття. — Не роби такий нещасний вигляд ніби це кінець світу. Можливо це буде початок нового. І ще одне, залиш цей канал відкритим, коли підеш. Підключи його до кожного екрану в місті, так щоб кожен міг бачити, що тут відбувається. Переконайся також, що все записується, для відтворення.
Керк почав щось говорити, та передумав, перш ніж почати. Він зник з екрану, та етер не вимкнувся. Передаючи події з контрольної кімнати на все місто.
XXVII.
Битва скінчилася. Вона скінчилася так швидко, що сам факт досі не усвідомлювався. Рез потер рукою блискучий метал панелі керування, аби переконатись у цьому факті на дотик. Инші люди юрмились кабіною, роздивляючись все крізь екрани чи вивчаючи механічну дивизну кімнати.
Джейсон був фізично виснажений, однак не міг дозволити собі її виказати. Він копирсався у медичному спорядженні пілота аж поки знайшов стимулятори. Три маленькі золоті пігулки змили втому з його тіла і він міг знову ясно мислити.
— Слухайте мене, — закричав він. — Битва ще не закінчилась. Вони всіма методами намагатимуться відвоювати цей корабель і ми повинні бути напоготові. Потрібно щоб хтось з техніків вивчив панелі керування і знайшов керування дверними замками. Переконайтесь, що всі зовнішні люки і порти замкнені. За необхідності відправте людей перевірити їх. Увімкніть всі екрани перегляду навсібіч, аби ніхто не зміг наблизитися до корабля. Потрібна охорона в машинному відділі, можна позбавити нас контролю, якщо його захопити. І краще зробити ретельний обшук корабля, кімнату за кімнатою на випадок, якщо хтось замкнений з нами.
Чоловіки тепер отримали якесь завдання і відчули полегшення. Рез розділив їх на групи і розподілив обов’язки. Джейсон залишився за штурвалом, з рукою поруч з вимикачем насоса. Битва ще не скінчилася.
— Під’їжджає вантажівка, — сказав Рез, — їде повільно.
— Мені її підірвати? — запитав чоловік за пультом керування озброєнням.
— Зачекай стріляти, — сказав Джейсон, — поки не побачимо, хто це. Якщо це люди, за якими я послав, пропусти.
Як вантажівка під’їхала повільно, навідник проводив її поглядом. В ній був водій і три пасажири. Джейсон зачекав, поки не впевнився, хто це був.
— Це вони, — сказав він. — Зупиніть їх біля входу, Резе, запускайте їх по одному. Заберіть у них зброю, коли вони ввійдуть, і позабирайте все їх обладнання. Ми не можемо визначити, що з нього може бути прихованою зброєю. Будьте особливо обережні з Бруко — він худорлявий, з обличчям як лезо сокири — переконайтеся, що забрали у нього все. Він фахівець зі зброї й виживання. Водія приведіть теж, ми ж не хочемо, щоб він розповів про зламаний зовнішній замок чи стан наших гармат.
Очікування було важким. Його рука залишилася біля перемикача насоса, хоч він знав, що він ніяк не може ним скористатись. Поки що инші цього не знають.
* * * * *
Почувся тупіт і бурмотіння прокльонів в коридорі; в'язнів заштовхали. Джейсон зирнув на їхні невблаганні гримаси і стиснув кулаки, перш ніж він покликав Реза.
— Вишикуйте їх до стіни і пильнуйте. Лучники тримати зброю напоготові. — Він подивився на людей, що колись були його друзями, а зараз купалися в ненависті до нього. Мета, Керк, Бруко. Водієм був Скоп, чоловік якого Керк колись приставив до нього охоронцем. Тепер, коли вони помінялись місцями, він ладен був вибухнути.
— Пильнуйте, — сказав Джейсон, — бо від цього залежить ваше життя. Спиною до стіни і не намагайтеся підійти до мене ближче, ніж ви стоїте зараз. Якщо спробуєте, вас миттєво розстріляють. Якби ми були самі, кожен з вас, безсумнівно, зміг би дотягнутись до мене, перш ніж я потяг би цього перемикача. Однак ми не самі. У вас пирійська спритність і м'язи, проте лучники теж пирійці. Тому не раджу ризикувати. Тому що це не гра. Це самогубство. Я кажу це вам для вашої ж безпеки. Щоб ми могли погомоніти мирно, без втрати самовладання з вашого боку і раптових пострілів з нашого. У вас немає вибору. Ви змушені вислухати все, що я казатиму. Ви не можете втекти чи мене вбити. Війна скінчилася.