У тьмяному світлі Джейсон ледь вихопив образ водія, проте він його впізнав. Звичайно, цієї людини він ніколи не бачив раніше, однак знаючи Керка, не можливо було не впізнати дебелу силу уродженця Пиру.
— Ти дав йому квитанцію Елуса, — сказав Джейсон.
— Звичайно. Вона заопікується кораблем і вантажем. Вони покинуть планету і будуть на безпечній відстані, перш ніж казино знайде зв'язок з Елусом. Тому тепер давай потурбуємось про себе. Я детально поясню план, щоб не було збоїв з твого боку. Я розкажу все повністю і якщо будуть якісь питання запитаєш коли я закінчу.
Тони команд були до того автоматичними, що Джейсон спіймав себе в ролі тихого покірного слухача. Хоч частка його мозку хотіла всміхнутися від поспішного припущення, що він може чогось не знати.
Керк завернув машину в густий потік руху покидаючи місто у напрямку космопорту. Розмовляючи він легко вів авто.
— В місті триває розшук, однак ми сильно відірвались. Упевнений касильці не захочуть афішувати свою погану фізичну підготовку, відтак не буде нічого настільки грубого як контрольно-пропускний режим на дорозі. Однак порт кишітиме всіма наявними в них агентами. Вони добре знають, коли гроші покидають планету, їх не повернути. Якщо ми прорвемось вони будуть певні, що гроші з нами. Таким чином зникнуть перепони для втечі корабля з військовим спорядженням.
Джейсонові слова видавали легке приголомшення.
— Ти хочеш сказати, що підкидаєш нас як мішені-тарілочки, щоб прикрити зліт корабля.
— Можна й так сказати. Проте, оскільки ми й так мусимо втекти з планети, не буде ніякої шкоди у використанні нашої втечі як димової завіси. А тепер стули писок поки не закінчу, як я вже казав. Ще раз переб'єш і я викину тебе на узбіччя.
* * * * *
Джейсон був впевнений, що він це зробить. Він зосереджено й тихо слухав Керкове дослівне повторення раніше сказаного. Тоді Керк продовжив.
— Офіційна авто-брама, ймовірно, буде широко відчинена для потоку транспорту крізь неї. Багато агентів буде в цивільному. Можливо ми навіть потрапимо на ділянку нерозпізнаними, хоча я в цьому сумніваюся. Втім, це не має значення. Ми проїдемо крізь браму до злітного майданчика. Гордість Дархану, на який в нас квитки, гудітиме двохвилинний сигнал і підніматиме трап. Поки ми дістанемось наших місць корабель злетить.
— Все це дуже добре, — сказав Джейсон. — Проте що ж будуть робити охоронці весь цей час?
— Стріляти у нас і в один одного. Ми скористаємось метушнею, щоб втрапити на борт.
Така відповідь ніяк не могла заспокоїти розум Джейсона, однак на якийсь час він змирився з такою.
— Добре, нехай ми опинимось на борту. Чому б тоді їм просто не затримати зліт, поки їх люди не витягнуть і не поставлять нас до стіни?
Керк зміряв його зневажливим поглядом перш ніж він повернув погляд на дорогу.
— Я ж сказав, що корабель Гордість Дархану. Якщо б ти взагалі вивчав цю систему, то мав би знати, що це означає. Касилія і Дархан планети близнючки і у всьому суперники. Менше двох сторіч тому в них була міжусобиця, що майже знищила їх обидвох. Тепер вони існують в озброєному-до-зубів перемир’ї, який жоден з них не наважується порушити. Щойно ми ступимо на борт корабля ми знаходимося на території Дархану. У них немає угоди про екстрадицію між планетами. Касилія може й сильно нас хоче, проте не настільки сильно, щоб почати ще одну війну.
Це й було все пояснення на яке вистачило часу. Керк повернув машину з тягучки руху на міст позначений Тільки для службових автівок. У Джейсона було відчуття наготи коли вони котились в суворих вогнях порту до вартованої брами попереду.
Вона була зачинена.
Инше авто наблизилось до воріт зсередини і Керк сповільнив свою автівку до швидкості равлика. Один з охоронців розмовляв з водієм авто всередині порту, тоді помахав черговому на брамі. Бар'єрні ворота почали гойдатися всередину і Керк затиснув ногою акселератор.
Все відбулося миттєво. Вирлиця вила, шини верещали від обертів на дорозі і автомобіль врізався в прочинену браму. Перед Джейсоном промайнула постать вартового з роззявленим ротом коли вони ковзали за ріг будівлі. Кілька пострілів бахнули за ними, проте всі більш ніж просто схибили.
Керуючи однією рукою, Керк сягнув під панелю приладів й дістав пістолет, який був близнюком монстра прив'язаного до його руки.