«Не ведися на її ігри. Зберігай спокій». Але це легше сказати, ніж зробити, у цій схожій на піч судовій залі. Що в них із кондиціонером? Чому, здається, більше нікого не бентежить ця спека?
— Коли маєте народити, детективе?
Джейн завагалася, питаючи себе, до чого вона хилить.
— Мала народити минулого тижня, — нарешті відповіла вона. — Затримка.
— Отже, третього лютого, коли ви познайомилися з моїм клієнтом, містером Ролло, ви були… на якому — на третьому місяці вагітності?
— Протестую, — підвівся Сперлок. — Це не стосується справи.
— Адвокатко, — звернувся суддя до Квінлен, — у чому суть вашого запитання?
— Воно стосується її попереднього свідчення, ваша честь. Детектив Ріццолі якимось чином змогла самотужки затримати й заарештувати на сходовій клітині мого кремезного клієнта.
— А який саме стосунок до цього має її вагітність?
— Жінці на третьому місяці вагітності було б непросто…
— Вона — офіцер поліції, міз Квінлен. Затримувати людей — її робота.
«Молодець, суддя! Скажи їй».
Вікторія Квінлен почервоніла від такого докору.
— Гаразд, ваша честь. Забираю запитання. — Вона знову розвернулася до Джейн. Подивилася на неї, обмірковуючи наступний крок. — Ви сказали, що були на місці разом із напарником, детективом Фростом. І ви спільно вирішили ввійти до квартири 2b?
— Це була не квартира 2b, мем. Це була квартира 2e.
— Так, авжеж. Я переплутала.
«Ага, і зовсім не намагаєшся заплутати мене».
— Ви сказали, що постукали у двері й заявили, що ви — з поліції, — вела далі Квінлен.
— Так, мем.
— І це жодним чином не стосувалося вашої початкової мети перебування в будинку.
— Ні, мем. Ми опинилися там за збігом обставин. Але коли ми доходимо висновку, що людина в небезпеці, наш обов’язок — втрутитися.
— І тому ви постукали до квартири 2b.
— 2e.
— А коли ніхто не відчинив, ви вибили двері.
— Ми вирішили, судячи з почутих нами криків, що життя жінки під загрозою.
— Як ви могли знати, що це крики страждання? Чи не могли це бути звуки, скажімо, пристрасного кохання?
Джейн хотіла засміятися, але не зробила цього.
— Ми чули не це.
— А ви достеменно знаєте? Можете відрізнити?
— Жінка з розбитою губою — цілком переконливий доказ.
— Річ у тому, що на той момент ви не знали. Ви не дали моєму клієнтові шансу відчинити. Дійшли поспішного висновку і вдерлися до помешкання.
— Ми зупинили побиття.
— Вам відомо, що так звана жертва відмовилася висувати звинувачення проти містера Ролло? Що вони досі разом, як закохана пара?
Джейн стиснула щелепи.
— Це її рішення. — «Хай яке дурне». — Того дня я побачила у квартирі 2е явний випадок насильства. Пролилася кров.
— А моя кров нікого не обходить? — втрутився Ролло. — Дамочко, ви мене зі сходів зіштовхнули! У мене досі шрам є, ось, на підборідді!
— Тихо, містере Ролло, — наказав суддя.
— Дивіться! Бачите? Це від нижньої сходинки. Шви наклали!
— Містере Ролло!
— То ви справді штовхнули мого клієнта зі сходів, детективе? — запитала Квінлен.
— Протестую, — сказав Сперлок.
— Ні, — відповіла Джейн. — Він тоді був уже достатньо п’яний, щоб упасти зі сходів самотужки.
— Вона бреше! — вигукнув обвинувачуваний.
Грюкнув молоток.
— Тихо, містере Ролло!
Але Біллі Вейн Ролло скипів.
— Вони з напарником потягли мене на сходи, щоб ніхто не побачив, що вони роблять. Думаєте, вона могла мене сама заарештувати? Ця дрібна вагітна дівчина? Це ж яку маячню вона вам згодовує!
— Сержанте Ґівенсе, виведіть обвинувачуваного.
— Це насильство з боку поліції! — загорлав Ролло, коли пристав поставив його на ноги. — Гей, народе, присяжні, ви що, дурні? Не бачите, що це все — гівняні вигадки? Ці двоє копів мене з клятих сходів скинули!
Молоток знову грюкнув.
— Ідемо на перерву. Будь ласка, випустіть присяжних.
— О, так! Зробімо перерву! — зареготав Ролло й штовхнув пристава. — І це коли вони нарешті чують правду!
— Виведіть його, сержанте Ґівенсе.
Ґівенс схопив Ролло за руку. Той розлючено викрутився й пішов у напад, врізавшись головою в живіт пристава. Обидва покотилися на підлогу й почали боротися. Вікторія Квінлен, роззявивши рота, дивилася на те, як її клієнт качається з судовим приставом за лічені сантиметри від високих підборів її туфель від Маноло Бланіка.
«Господи, хтось мусить узяти під контроль цю божевільню».
Джейн важко піднялася зі стільця. Відсунула вбік ошелешену Квінлен, схопила наручники пристава, які він у сум’ятті впустив на підлогу.