— Чорт, загубив. Допоможіть притримати її!
— Слухай, ця дівчина зараз устане й піде.
— Вона дуже опирається. Не можу поставити крапельницю.
— То перекладімо її на ноші — і вперед.
— Куди ви її повезете? — запитала Мора.
— Через дорогу, до приймального. Якщо у вас є папери, їм знадобиться копія.
Мора кивнула.
— Там і зустрінемося.
Біля вікна реєстрації до приймального відділення вишикувалася довга черга пацієнтів, і медсестра за столом ніяк не реагувала на Морині спроби привернути її увагу. У такий вечір лише відрізана кінцівка й фонтани крові виправдали б спроби пробитися до початку черги, та Мора не зважала на гнівні зиркання пацієнтів і проштовхалася до вікна. Постукала по склу.
— Мусите дочекатися черги, — сказала медсестра.
— Я докторка Айлс. У мене папери пацієнтки, лікареві вони знадобляться.
— Якої пацієнтки?
— Жінки, яку щойно привезли з закладу через дорогу.
— Ви про пані з моргу?
Мора завагалася, раптом збагнувши, що вся черга чує кожне їхнє слово.
— Так.
Більше вона нічого не сказала.
— Тоді проходьте. На вас чекають — з нею є проблеми.
Задзижчали, відмикаючись, двері, Мора проштовхалася всередину, у лікувальну зону. І одразу ж побачила, про які «проблеми» велося медсестрі. Невідому ще не перевезли до палати, вона лежала в коридорі, закутана в зігрівальну ковдру. Двоє парамедиків і медсестра марно намагалися її стримати.
— Затягуй ремінь!
— Чорт… знову руку випростала…
— Облиш кисневу маску, вона тут не потрібна.
— Обережно, крапельниця! Вона випаде!
Мора кинулася до каталки, схопила пацієнтку за зап’ясток, поки вона не вирвала з вени катетер. Довге чорне волосся ляснуло Мору по обличчю, коли жінка спробувала викрутитися. Лише двадцять хвилин тому вона була синьогубим трупом у мішку, а тепер її заледве втримували, життя поверталося до тіла.
— Тримайте. Тримайте руку!
Звук зародився глибоко в горлі жінки, то був стогін пораненого звіра. Тоді вона закинула голову, і крик перетворився на надприродний вереск. Мора подумала, що це щось нелюдське, і волосинки на шиї стали сторчма. «Господи, що саме я повернула з того світу?»
— Послухай мене. Послухай! — звеліла Мора. Вона охопила долонями голову жінки, вдивилась у спотворене панікою обличчя. — Я не допущу, щоб з тобою щось сталося. Обіцяю. Дозволь тобі допомогти.
Від звуку Мориного голосу жінка завмерла. Блакитні очі подивилися на неї, розширені зіниці були схожі на чорні ставки.
Одна з медсестер почала тихенько намотувати ремінь їй на руку.
«Ні, — подумала Мора. — Не робіть цього».
Ремінь торкнувся шкіри пацієнтки, вона смикнулася, наче обпеклася. Рука злетіла, і Мора відсахнулася: щока горіла від удару.
— Допоможіть! — закричала медсестра. — Можна сюди лікаря Катлера?
Із однієї з палат з’явилися лікар і ще одна медсестра, Мора позадкувала, щока аж пульсувала. Гармидер привернув увагу пацієнтів із приймального відділення. Мора бачила, як вони жадібно вдивляються у скляну перегородку, спостерігаючи за сценою, значно цікавішою за будь-яку серію «Швидкої допомоги».
— Чи є в неї алергії? — запитав лікар.
— Медичної картки немає, — відповіла медсестра.
— Що тут відбувається? Чому вона неконтрольована?
— Ніхто не знає.
— Гаразд. Гаразд, п’ять міліграмів галдолу внутрішньовенно.
— Крапельниця випала!
— Тоді внутрішньом’язово. Коліть уже! І валіуму дайте, поки вона себе не поранила.
Жінка знову заверещала, коли голка пробила їй шкіру.
— Що ми про неї знаємо? Хто вона? — Лікар раптом помітив Мору. — Ви родичка?
— Я викликала швидку. Докторка Айлс.
— Її лікарка?
Перш ніж Мора встигла відповісти, один із парамедиків мовив:
— Вона судмедекспертка. Це та пацієнтка, яка отямилася в моргу.
Лікар витріщився на Мору.
— Ви жартуєте.
— Я помітила, як вона ворушиться в холодильнику, — відповіла Мора.
Він недовірливо реготнув:
— Хто констатував смерть?
— Її привезла пожежно-рятувальна служба Веймута.
Лікар глянув на пацієнтку.
— Що ж, зараз вона точно жива.
— Лікарю Катлере, друга палата порожня, — гукнула медсестра. — Можемо перевезти її туди.
Каталку з жінкою покотили далі коридором до палати, Мора пішла слідом. Жінка борсалася дедалі слабше, піддаючись дії галдолу та валіуму. Медсестри взяли кров, приєднали дроти ЕКГ. На моніторі з’явився серцевий ритм.