Різке похолодання примусило чунгів ще вдень дбати про притулок на ніч, і от одного разу надвечір, коли було ще зовсім видно, вони спинилися біля якоїсь печери. Та коли чунги зайшли всередину, їх зустрів глухий гортанний рев, і перед ними раптом з’явилася мохната постать велетенського мо-ка. Від несподіванки чунги злякано подалися назад. Вони сподівалися, що мо-ка вийде з печери і, наляканий їхньою кількістю, піде геть. Але мо-ка лиш вистромив назовні голову й гнівно блискав очима.
Чунги довго ждали, щоб мо-ка вийшов, але він все стояв у печері й погрозливо ричав. Звір, очевидно, не хотів віддавати печеру чунгам. Навколо тимчасом почало сутеніти, і чунгам загрожувала небезпека залишитися на ніч просто неба, на пронизливому, колючому вітрі. Тоді вони почали сердито й нетерпляче ревти, хоча ніхто з них не зважувався напасти на мо-ка.
І ось, піднявши над головою гострий камінь, до волохатого звіра підскочив малий чунг. Першою за ним кинулась пома, а слідом за нею на мо-ка налетіли й усі інші чунги. Кожен тримав у своїх передніх кінцівках гострий камінь.
Почалася жорстока, кривава боротьба з страхітливо сильним велетнем мо-ка. Боротьба за печеру, яка могла врятувати чунгів від нічного холоду.
Мо-ка зустрів напасників міцними зубами, страшною мускульною силою і дужими, важкими лапами. Чунги відповіли йому ударами гострого каміння. Мо-ка був один, а їх багато. Щоправда, мо-ка вбив одного з них, але потім і сам упав мертвий, і чунги заволоділи печерою.
Гострі камені чунгів розрізали товсту шкуру страшного звіра на клапті. З торжествуючим ревом і радісним хлипанням вони накинулись на м’ясо й почали рвати його зубами й нігтями. Наївшись досхочу, вони посідали в печері й задоволено муркотали.
Деякі з чунгів ненароком посідали на клапті шкури вбитого мо-ка й почали совати по них задами, радісно при тому хихикаючи, точнісінько, як малий чунг, коли він уперше сів на клапоть шкури убитого івода. Шкура мо-ка приємно зогрівала, і кожен чунг почав збирати якомога більше клаптів шкури й підстилати їх під себе. Відтепер, коли їм траплялося вбити якогось мо-ка, івода, вига чи кат-рі, кожен з чунгів намагався захопити якнайбільший клапоть шкури, щоб потім підстилати його під себе. Пробуджена свідомість підказувала чунгам, що шкура забитих тварин має властивість гріти, коли на неї сісти.
Але свідомість малого чунга зробила ще один крок вперед. Одного разу чунги побачили, як він узяв і поніс з собою клапоть шкури, на якому сидів уночі, як не випускав його з кінцівок цілий день і наступну ніч, як підстилав його під себе, в той час як інші чунги сідали просто на землю.
Спочатку невиразно, а потім усе ясніше чунги зрозуміли, що і з якою метою зробив молодий чунг. Відтоді кожен з них почав носити з собою по одному, а то й по два клапті шкури, сідав на них навіть удень і кидав їх лише тоді, коли треба було тікати, захищатись або нападати.
Одного разу група чунгів помітила між гіллям крислатого дерева якусь тварину, подібну до кат-рі, але трохи меншу за неї. Пома побачила її першою й застережливо крикнула. Вона кинула камінь, який завжди носила з собою, і полізла на дерево. Серед гілля, на дереві, почалася погоня. Тварина стрибала з гілки на гілку, махаючи довгим пухнастим хвостом, злякано дивилась на пому и час від часу пронизливо вищала. Пухнастий хвіст допомагав їй робити карколомні стрибки майже над самою головою переслідувачки і дряпатись по тоненьких вітах, які не могли витримати важкого тіла поми. Внизу під деревом стояли чунги; вони стежили за погонею поми і разом з тим не давали тварині можливості зстрибнути з дерева й утекти.
Тварина побачила, що втекти їй не вдасться, і подерлася ще вище вгору. Пома спробувала її дістати, але під нею почало тріщати гілля. Одна гілка обломилася й опинилась між пальцями її передньої кінцівки. Вона сердито й розчаровано гмукнула й примружила очі, розмірковуючи, в який спосіб дістати тварину. Погляд її спинився на гілці, яку вона майже несвідомо тримала, затискуючи між пальцями, ї раптом вона так заревла, ніби прокинулась від сну. Потім підняла гілку і з усієї сили вдарила нею тварину, що причаїлася вгорі над нею. Почувся одчайдушний вереск, тварина підскочила на гілці, кілька разів перевернулася й упала вниз.