Іншим разом з нею трапилася ще цікавіша пригода. Нахилившись над невеличким джерелом з чистою, прозорою водою, щоб зачерпнути її в жменю й напитися, Молода пома раптом відскочила назад і здивовано вигукнула:
— А-ха-кхва-а!
Вона побачила у воді малого чунга, і його несподівана поява її страшенно вразила. Зіщулившись, вишкіривши зуби й наїжившись, ладна ту ж мить кинутися в бійку з тим малим чунгом, якщо він виявиться задиракою, вона зачекала, доки той вискочить з води. Проте вода лишалася й далі такою ж спокійною, з цілком гладкою поверхнею. У глибині джерела віддзеркалювалися темні віти навколишніх дерев. Між ними виднілися маленькі світлі плямки небесної синяви, а маленький чунг заховався і більше не показувався.
Тоді Молода пома знову обережно й нерішуче підкралася до джерела, знову нахилила голову над водою і…
О! Маленький чунг з’явився знову! Спочатку він виглянув обережно й нерішуче, як і вона сама, і так само, як вона, вишкірився й підозріливо глянув на неї. Обличчя його було таке саме, як у неї, і низьке чоло, і густе волосся; на зріст він також був подібним до неї. І точно повторював кожен її рух.
Цікава, але боязка й насторожена, Молода пома почала тихенько задкувати, не зводячи з нього очей. Але маленький чунг також почав віддалятись у глибину джерела. Пома нахилилася над джерелом, і маленький чунг одразу наблизився до неї. Вона заричала на нього. Заричав і маленький чунг. Пома простягла до нього руку, він до неї також. Вирішивши, що маленький чунг навмисно сховався в воду, щоб дратувати її, або ж хоче погратися з нею, вона нахилилася ще нижче й почала його уважно розглядати. Потім, щоб маленький чунг не випередив її і не схопив першим, вона швидко занурила в воду руку й задирливо закричала:
— Ха-ка-ка! Ха-ка-ка!
Але пальці її виявились порожніми, а дзеркальна поверхня води захиталась, захвилювалась, і маленький чунг знову щез. Не було ніякого сумніву в тому, що він був прудкішим і спритнішим за неї й сховався раніше, ніж вона встигла його схопити. Пома присіла біля джерела й почала чекати. Вода заспокоїлась, і маленький чунг з’явився знову. Спочатку він швидко бігав туди й сюди, так що вона ледве встигала його побачити, потім знову почав її дратувати. Нарешті втихомирився і майже торкався своїм носом її. Молода пома знову занурила руку, щоб схопити його, але знову не встигла.
Це її розсердило, і вона вирішила за всяку ціну зловити цього зухвалого й спритного задираку. Пома вдалася до хитрощів — вона захихикала, а тимчасом повільно, ледве помітно простягала до нього руку. Маленький чунг також захихикав і також почав повільно простягати до неї руку. І коли їхні пальці зустрілися на поверхні води, пома раптом схопила простягнуту руку. Але й цього разу нічого, зовсім нічого, крім води. Маленький чунг знову кудись щез.
Ще довго Молода пома пробувала зловити цього маленького хитруна, схопити його хоча б за один палець, та все марно. Обурена, вона вже ладна була заплакати з досади й гніву, коли раптом помітила, що це — молода пома, достоту як вона сама, з таким же голим животом і стегнами. Дивна догадка раптом сяйнула в її свідомості: і вода ця, як усяка вода, і джерело, як джерело, і в джерелі цьому немає ніякого неба й ніяких віт, — вона просто дивилася в воду!.. Так, це щось подібне до тіні, яка падає від кожного чунга, коли на нього світить біле світило!..
— Ха-ка-ка! Ха-ка-ка! — закричала Молода пома, зрадівши від цієї нової догадки.
Її радісний крик привабив до джерела й інших маленьких чунгів. Бажаючи поділитися з ними своїм відкриттям, вона показала розчепіреними пальцями на своє відображення у воді й пробубоніла:
— Ак-бу-бу-бу! Ак-бу-бу-бу!
Оточивши її і посхилявшись над джерелом, маленькі чунги повитріщали очі на інших таких самих маленьких чунгів, що були на дні джерела, і теж забубоніли:
— Ак-бу-бу-бу! Ак-бу-бу-бу!
Молода пома все ще жила з сім’єю Сміливого чунга та Брунатної поми, оскільки їй було ще рано мати свою сім’ю. Маленькі чунги-близнята вже почали ходити і стали такими ж пустотливими, якою у їхньому віці була й вона. В обох були голі животики й стегна, як у неї. Ця нова відміна від інших, старших чунгів мимоволі прихиляла Молоду пому до маленьких чунгів, і вона виявляла до них теплі, сердечні почуття. І може, тому, що Брунатна пома народила їх у неї на очах, те невиразне, ще неусвідомлене відчуття своєї кревної спорідненості з ними мимоволі примушувало її охороняти й захищати їх.
Та ось настав час, коли й вона відчула потребу мати свою сім’ю. І, як колись її баба — Стара пома, а потім мати — Брунатна пома, Молода пома стала неспокійною. Вона почала зітхати, озиратись, принюхуватись і відчувала в собі якийсь особливий трепет. Цей трепет проймав усю її істоту і ніби танув у грудях; від цього їй ставало якось радісно й приємно на душі. Здивована й збентежена, неспокійна і в той же час якась особливо зраділа від того нового почуття, вона почала триматися осторонь інших чунгів, стала дратівливою і не могла спокійно дивитись на пустощі та ігри чунгів-близнят.