— Все одно, я щось не до кінця вас розумію, — відказав офіцер поліції.
— Що ж, — з притиском промовив Фламбо, — я маю на увазі, що нам вдалося з'ясувати принаймні одну річ про лорда Гленгайла — те, що він був маніяком.
У цей час за вікном промайнула постать Гова у капелюсі та з лопатою на плечі, ледь помітна на тьмяному західному небокраї. Байдуже поглянувши на нього, отець Браун сказав:
— Отже, у тої людини була якась незвичайна особливість, інакше він не поховав би себе ще за життя, тим паче, не поспішав би так зі своїм похороном після смерті. Але що, скажіть на милість, змушує вас вважати, що він був психічно хворим?
— Для цього вам варто ознайомитися з низкою речей, які пан Крейвен знайшов у замку, — відповів Фламбо.
— Так, але потрібна свічка, — раптом зауважив Крейвен, — насувається гроза, а в кімнаті затемно, щоб читати.
Священик доброзичливо посміхнувся і запитав:
— Як, хіба ви не знайшли жодної свічки серед замкових раритетів?
Це запитання насторожило Фламбо і змусило його допитливо поглянути приятелеві у вічі.
— Справді дивно, — сказав він. — Ми натрапили на двадцять п'ять свічок, але не знайшли жодного підсвічника!
Морок усе більше заповнював кімнату, пориви вітру ставали дедалі сильнішими. Отець Браун вирушив уздовж столу туди, де серед знайдених експонатів лежала в'язка свічок. Щоб дістати їх, отцю довелося перехилитися через купку рудої пилюги. Несподівано він гучно пчихнув.
— Овва! — вигукнув він. — Та це ж нюхальний тютюн.
Вийнявши одну свічку з пучка, він обережно запалив її, повернувся й встромив у пляшку з-під віскі. Неспокійний нічний вітер налягав на вікна кімнати, і високе полум’я свічки коливалося, наче піднятий прапор, а з усіх боків від замку на багато миль було чути як шумить сосновий ліс, неначе то темне море билося об скелі.
— Отже, я прочитаю вам інвентарний опис, — серйозно почав інспектор. — Це список тих хаотично розкиданих речей, які ми знайшли під час огляду замку. Зауважмо, що весь замок перебуває у напівзруйнованому і занедбаному стані. Лише у двох його кімнатах, очевидно, хтось скромно мешкав. І це був не прислужник Ізраель Гов, а хтось інший. Із вашого дозволу я зачитаю цей список.
Перша знахідка. Пристойна купа коштовного каміння, переважно діамантів у вигляді окремих шматків, без жодної оправи. Безсумнівно, представники клану Огелбі мали успадковувати родові коштовності предків, між тим — і діаманти, проте — що дивує — такі діаманти завжди є елементами ювелірних виробів. Невже Огелбі мали звичку тримати їх у кишені як звичайні мідяки?
Друга знахідка. Купи нюхального тютюну, причому не у ріжках, кисетах чи іншому упакуванні, а насипаного на камінних полицях, серванті, піаніно та інших меблях. Невже старий лорд лінувався встромити руку в кишеню чи відкрити покришку?
Третя знахідка. Всюди у замку трапляються купки металевого дробу в формі сталевих стружок і мініатюрних коліщат. Таке враження, що хтось випотрошив механічну іграшку.
Четверта знахідка. Це, як вдало зауважив панотець, — воскові свічки, які, за браком підсвічників, доводиться встромляти у пляшки. Тепер я хочу звернути вашу увагу на те, що все набагато дивніше, аніж ми можемо собі уявити. Ми готові до найголовнішої загадки: Ерл Гленгайл був, очевидно, людиною з дивацтвами. Ми прибули у цей замок, аби з'ясувати, чи це справді була його остання обитель, чи він справді тут помер і чи причетне те рудоволосе опудало, що його поховало, до смерті лорда. Але уявімо собі найгірше, що могло трапитися, найжахливіше, найдраматичніше: що слуга насправді вбив свого пана, або що лорд живий і ніхто його не вбивав, а, навпаки, лорд убив і поховав свого слугу, а сам переодягнувся у його вбрання… Та навіть якби наша версія виявилась кращою за усі трагедійні сюжети самого Вілкі Коллінза, ми б так і не змогли пояснити, чому для цих свічок нема підсвічників і звідки у старого аристократа звичка насипати тютюн на піаніно. Тобто, ми можемо з'ясувати лише суть злочину, але його деталі залишаються загадковими. Найкраща уява не здатна допомогти людському розумові логічно поєднати нюхальний тютюн, діаманти, воскові свічки і розібраний годинниковий механізм.
— Гадаю, що я тут бачу певний зв'язок, — озвався священик. — Той Гленгайл смертельно ненавидів Французьку революцію і був прихильником старого режиму. Він усіма силами прагнув реставрувати родинне життя останніх Бурбонів.[22] Нюхав тютюн — бо то була модна розкіш у XVIII столітті, мав воскові свічки — бо тоді вони були джерелом освітлення, частинки залізного механізму є наслідком хобі Людовіка XVI[23] — слюсарства, а діаманти тримали для намиста Марії Антуанети.[24]
Обидва детективи витріщилися на нього широко розкритими очима.
— Яке геніальне пояснення! — вигукнув Фламбо. — І ви насправді вірите, що це все було саме так, — запитав він.
— Навпаки, я переконаний, що це неправда, — відповів отець Браун, — але один з вас щойно стверджував, що логіка неспроможна поєднати всі чотири знахідки. Я лиш нашвидку навів один з можливих логічних зв'язків між ними. Я певен, що правда залягає десь глибше.
На якусь мить він замовк, прислухаючись до завивання вітру, від якого стугоніли вежі. А тоді сказав:
— Останній Ерл Гленгайл був злодієм. Другу половину свого життя він прожив як невиправний злодій і грабіжник. Йому не потрібні були підсвічники, бо свічки він використовував для свого ліхтаря, попередньо лише трішечки вкоротивши їх. Нюхальний тютюн він застосовував так само, як французькі злочинці перець: для того, щоб розпорошити його серед натовпу в разі арешту або переслідування. Останнім доказом можна вважати діаманти і сталеві коліщатка. Вам, мабуть, тепер усе зрозуміло? Діаманти і сталеві коліщатка — це найтвердіші ріжучі матеріали та єдині засоби для різання скла, тим паче — вирізування цілої скляної шиби.
Зламана штормом гілка велетенської сосни сильно вдарила у вікно позаду них, немов пародіюючи вторгнення грабіжника, однак ніхто з них трьох навіть не повернув голови у той бік. Усі уважно слухали отця Брауна.
— Діаманти і коліщатка, — міркував про себе Крейвен. — То ви гадаєте, що цього достатньо, щоб відтворити правдивий перебіг злочину?
— Я не вважаю, що моя версія правдива, — відказав отець Браун, — однак я оприлюднив її умисне, щоб заперечити ваші слова про те, що ніхто не здатен поєднати чотири різні речі. Справжня історія, ясна річ, набагато складніша, аніж описана мною банальна версія. Гленгайл, як можна гадати, виявив на території свого маєтку коштовні камені. Хтось, очевидно, ввів його в оману, змусивши повірити, що ті діаманти були знайдені у підземеллі замку. Маленькі коліщатка, очевидно, використовувалися для обробки діамантів. Йому доводилося здійснювати все це в несприятливих умовах, і тому він взяв собі в помічники когось із довколишніх пастухів чи селян, і результат був не надто втішним. Що ж до нюхального тютюну, то це велика розкіш для шотландських пастухів. Ним їх можна спонукати на будь-що. І вони, до речі, не користуються підсвічниками, тому що тримають свічку в руці, коли оглядають підземелля та печери.
— Ви вже закінчили, отче? — за мить спитав Фламбо.
— І це, по-вашому, остаточна і неспростовна версія нашої справи?
— Ні, звичайно, — відповів отець Браун.
Він дав вітровію час принишкнути у глибині соснового лісу, а тоді, з ледь помітною насмішкою, продовжив:
— Я знову навів її, щоб вкотре вказати на зв'язок між годинниковим механізмом, воском і блискучими алмазами. Як таємницю Всесвіту пояснюють десять філософських учень, і всі — помилково, так є з десяток версій історії замку Гленгайл, і всі вони — також хибні. Але ж кожен хоче знати правду про Всесвіт і про гленгайльську історію, чи не так? Послухайте, а що, інших примітних знахідок нема?
Крейвен засміявся, а Фламбо покрокував уздовж стола.
— Ось, маєте, — сказав він. — Знахідка п’ята, знахідка шоста, сьома…, але всі вони нічим не примітні й не показові. Маємо колекцію свинцевих олівців, точніше, як не дивно, свинцевих грифелів від олівців. Також є бамбуковий ціпок, у якого чомусь відламана ручка. Його можна було б вважати знаряддям злочину, однак жодного злочину ще не встановлено. Крім того, ми знайшли ще кілька старих требників та ілюстрацій з католицькими сюжетами, які Огелбі зберігали, мабуть, ще від часів середньовіччя, бо відданість їхньому клану була в них сильніша за пуританську віру. Ми звернули на них увагу лише тому, що вони мають дивні надрізи і виглядають зіпсутими.
23
Людовік XVI — французький король, за правління якого відбулася Французька революція, що призвела до ув’язнення та страти короля (
24
Марія Антуанета — дружина Людовіка XVI, яку разом із чоловіком було страчено на гільйотині (