— Я не випущу його з темниці, поки не прийде сам і не кинеться мені в ноги, щоб вимолити собі прощення.
68. Ото ощадність
В одного скупого чоловіка помер син. Як поклали в труну, батько сказав:
— Поверніть його на правий бік. Тоді їжа в його шлунку не так швидко перетравиться.
69. Дурневе прохання
У дурня пропав сокіл. Тоді він попрохав правителя тримати міську браму зачинену, поки він не впіймає сокола.
70. Про відстань
У когось запитали:
— Яка відстань від Халеба до Дамаска?
Той відповів:
— Дванадцять днів пішки. Шість туди і шість назад.
71. Кому горе, кому радість
В однієї бідної жінки народився син, якого вона назвала Лазарем.
Виплекала вона його, уже й помочі від нього сподівалася, а він раптом захворів та й помер.
Прийшов піп і став читати молитву, в якій говорилося словами святого письма: «Помер Лазар, а я радий».
На це мати покійника гірко зауважила:
— Ще б тобі не радіти. Адже небіжчикова одежа і всі речі стануть твоїми6.
72. Поквитаємося потім
Один поет, сподіваючися на винагороду, прославив у своїх віршах правителя. Правитель уважно вислухав і сказав поетові:
— Зараз я не маю чим тебе нагородити. Але коли ти мене розгнівиш, я подарую тобі вину. I тоді ми будемо квити.
73. Хто ж украв хмару
Дурень мав гроші і надумав сховати їх подалі від лихого ока. Пішов він у безлюдне поле, вибрав за прикмету хмарину і закопав під нею гроші. Минув якийсь час, і він схотів перевірити, чи цілі гроші. Але в полі їх не знайшов.
Та й каже бідолаха:
— Боже, які нечесні люди. Хтось украв мої зузи. Та це ще не диво — вони були в землі. Але хто міг украсти хмару, під якою я їх закопав? Яких треба довгих рук, щоб дотягнутися до неї!
74. Нащо дурень кричав
Дурень біг степом і кричав так, наче його різали. Люди здивувалися, а він пояснив:
— Я хочу дізнатися, як далеко мій голос долягає.
75. Ото лихо
Один собі чоловік подивився на свої руки та й каже:
— Ой, лишенько мені! Хоч тисячу разів їх мий, а вони брудні, доки не вимиєш двічі підряд.
76. Мудрий торг
Дурень з товаришем збудували хату на двох.
По якімсь часі дурень став продавати свою половину.
Люди здивувалися, і він пояснив: — Я хочу продати свою частку, щоб на виручені гроші викупити другу половину. Тоді весь будинок буде мій.
77. Як не так, то інак
Господар купив на базарі м'яса і звелів челядникові віднести його додому та зварити з рисом.
— У нас давно немає дров,— відповів челядник.
— То нехай зварять із гречкою,— звелів господар і пішов далі.
78. Один одного варті
Двоє проходили повз арабську мечеть. Один зауважив:
— Які високі були ті люди, що змогли з останніми цеглинами дотягнутися до самого верху!
— Ти, либонь, дурень,— відповів другий,— коли не знаєш, що таких високих людей не буває. Мечеть будували прямо на землі, лежма, а потім підняли й поставили сторч.
79. Несправедливий суд
Простакуватий почув у церкві попову кáзань про гріх Адама та Єви і про те, як потім за це розіп'яли Ісуса, улюбленця божого. Простакуватий не змовчав і озвався:
— Це не по правді. Розпинати слід того, хто прогрішив.
Розділ 2. Оповідки про божевільних
80. Якби Ісус був живий
Один божевільний зустрів правителя міста, в якого було величезне черево, і сказав йому:
— Ти схожий на вгодованого кабана. Якби Ісус був живий, я пізнав би закон справедливості. Диявол, що сидить у мені, перейшов би в тебе.
81. Давно знайомий
Один багатій запитав божевільного, чи той його знає.
— Так,— відповів божевільний,— і навіть вашу сестру знаю.
— А хто вона? —запитав багатій здивовано, бо сестри в нього ніколи не було.
Божевільний посміхнувся:
— Її нещодавно зарізали, а м'ясо продали на базарі.
Він натякав на добре вгодовану свиню
82. Бог переплутав
Один чоловік, зайшовши до лікарні і побачивши прив'язаного до ліжка божевільного, став показувати йому язика, гримасувати, витріщати на нього баньки.
А божевільний і мовить:
— Боже, де твоя справедливість? Глянь сюди і скажи: хто з нас насправді божевільний?
83. Найкраще — скромність
Інший, про якого думали, що він рішився глузду, говорив:
— Якщо хочете мати щастя, то кажіть завше: «не знаю», бо коли казатимете: «знаю все», вам доведуть, що насправді ви нічого не знаєте.
84. Не падай
Дорогою один чоловік спіткнувся і впав. На нього накинувся божевільний і почав душити. Прибігли люди, врятували невдаху і потім докоряли божевільному.
Той відповів: