Сагайдачний зрідка похитував головою на знак згоди.
— Мислю поставити видання книг у лаврі на широку ногу. Маємо друкувати їх не лише для себе, а й на увесь слов'янський світ, навіть для Балкан, котрі під рукою невірних[76]. Хто їм допоможе, якщо не ми та московські царі?!
— Помагали й вони до смути.
Сагайдачний задивився вниз на Дніпро, там рухалася ціла флотилія[77] вітрильників; а тоді різко повернувся до архімандрита:
— Не про те веду річ, отче, треба думати про більше. Ватикан оголосив хрестовий похід на схід, як колись на сарацин. Прислані римською курією[78] єзуїти хочуть приспати нашу пильність мнимим безкористям, а самі осилити нашу віру. Вони пролізли повсюдно, у душі наших дітей, розбещують їх. Люди втрачають віру у наші святощі, отче!
— Мій клір[79] чинить уніатам опір. І успішно!
— А Видубецький монастир?! А єзуїтські колеги, насаджені сьогодні мало не в кожному місті?! Україну вони уже схопили за карк[80] мертвою хваткою! Тепер готують наступ на московську державу!..
По річці снувало багато човнів, вгору до Подолу повз на веслах великий корабель незнайомої, очевидно, візантійської роботи.
Полковник на мить загубив нитку розмови — кораблі та гармати були його слабістю. Давно задумав шорський похід на саму Варну, яку турки зробили форпостом[81] для нападів на Україну. Тісно було йому у Києві, але для морського походу треба підтримка Січі.
— На все потрібен час, — тягнув слова отець Єлисей. — Прабатько нашого монастиря Антоній з Любеча сорок літ у печері сидів перед заснуванням Лаври.
Ні, отець Єлисей, з його непомірною обережністю, першоборцем проти унії не буде. Це ясно, як божий день. Він добрий архімандрит, і не більше.
Те, що думав, йому не сказав.
— Непокоять мене самборівські події. І не тому, що звідти родом. Наступ на московську державу стане і нашою бідою!..
Нижнім шляхом мимо сільця з церковицею в центрі, що біля самої ріки, рухалася з Подолу вбік Видубецького монастиря валка[82] підвід, з відстані здавалося, що вони стоять на місці.
Сагайдачний повів мову, з-за чого прийшов. Підготовка до майбутнього морського походу уже почалася, хоч знало про те лише декілька старшин.
Не збирався він посвячувати у таємницю і Плетенецького.
— Мені потрібна одна з ваших дальних печер, котра нічийна. Найдальша од людських очей. Сподіваюсь на вашу підтримку, отче.
Архімандрит не заперечував, печер без мощей була не одна.
У Чигирині
Пан Гирак, каштелян чигиринського замку, готувався до свого, мабуть, останнього весілля. Мало відбутися воно, як і належить, восени, коли хліб піде у засіки, коли у його нелегкій службі на покордонні настане передих — бродяча запорізька сірома розбіжиться по зимівниках пересидіти зиму.
Третій день ішли старостинські лови у холодноярських лісах: Ян Данилович готувався до бенкету, на який, як правило, збирав вельможне панство усього покордоння. За лови завше відповідав каштелян, то був його службовий обов'язок. Першого дня на полювання приїхав і пан староста, трьома каретами прикотило оточуюче його жіноцтво, але того ж дня ще завидна карети відбули назад до Чигирина, а за ними і Ян Данилович зі своєю численною свитою.
Лишилося одне згарище на місці бенкету вельмож. А панові Гираку знову ганяти по лісах на сьомому десятку, сваритися з мисливцями та єгерями, збирати по околишніх селах загонщиків та простолюд, який уміє впольовану живність коптити, солити, в'ялити. Полювання не на порі, звір ще не нагуляв жиру, не відлучив потомство та хіба пан староста на те зважав?! Хто-хто, а він, каштелян, знав — замкові льохи забиті усяким добром, та панові старості вічно мало!
Пан Гирак водночас дбав і про свій весільний стіл, його зробити мав належним!
Невідкладні справи змусили каштеляна покинути мисливські лови і повернутися до Чигирина: знову схизмати погнали на Низ цілий караван різного припасу, в тому числі й огньового. Загубився в степах і великий гурт утікачів з волості, що їм там потрібно під кінець літа?!
Гнав до Чигирина, мало старі кості не розсипались, ледве сповз із сідла. А толку? Загубленого не знайдеш!
— Hex вас шлях трафіть! — сердито лаявся, утримуючись за вуздечку, відчував, що от-от упаде.
76
1. Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках з ким-небудь; який порушує вірність; зрадливий.
2. Який викликає сумнів, недовір'я; обманливий, ненадійний.
3. Слабий, тьмяний, миготливий.
4. розм. Не такий, як потрібно; непідхожий, поганий.
5. розм. Який не відповідає дійсності: помилковий.
6. розм. Який не довіряє іншим; схильний до недовір'я.
7. заст. Який визнає іншу у порівнянні з ким-небудь релігію.
77
1. З'єднання військових суден; оперативне об'єднання сил військово-морського або річкового флоту.
2. Тактичне з'єднання есмінців, підводних човнів, тральщиків у флотах Англії, США та деяких інших країн.
3. З'єднання промислових, експедиційних або спортивних суден.
78
1. У стародавньому Римі — одиниця родової організації суспільства.
2. У деяких буржуазних країнах — розряд виборців за якоюсь ознакою (майно, стан, національність і т. ін.).
80
1. Задня частина шиї з верхньою частиною хребта; зашийок.
2. Те саме, що шия 1.
81
1. Передня варта, передній пост охоронних частин; укріплений пункт на кордоні.
2. перен. Про район, підприємство і т. ін., що є найбільш розвиненим, передовим і має провідне значення.
82
1. Окрема група підвід з вантажем, що перевозиться кудись.
2. Група людей, підвід, машин і т. ін., які рухаються одне за одним або стоять в одному ряду.