— Слава господові, нині і вовіки!
— Амінь!..
Його повели до трапезної. Монастирські куховари завжди готують їжу із запасом, аби нагодувати випадкового подорожнього чи юродивого[42]. А ігумен[43], зачувши, що гість зі Святої гори, ще й посадив його першим од свого пастирського столу, між членів монастирського собору, і протягом утчі тричі виявляв до нього свою увагу, подаючи то ячмінний напій, то серветки, які лежали біля нього цілою копичкою.
Місцеві ченці дивилися на монаха зі Святої гори побожно. Протягом кількох днів перепочинку інок Іоанн не позбавлений був повсюдної уваги. У перервах між молитвами спільно з монастирською братією цікавився він тутешніми новинами — говорили вони переважно грецькою. Горішню Албанію знав він ще від першої своєї мандрівки. Тут, у старій болгарській митрополії, турки ще тоді стратили отця Варлаама, архієпископа охтирського, а тіло блаженного кинули у річку Вардар. Іван Вишенський не знав подальшої долі мученика, а вона, виявляється, була достославною. Йому повідав про дива, які трапились з блаженним владикою, сам ігумен.
Спершу ніхто не осмілювався шукати тіло вбитого Варлаама, а коли через десяток днів розголос став спадати, в одному селі, поблизу міста Веліса, якийсь рибалка почув усні пророчий голос.
«Піди, — сказано було йому, — у певне місце і матимеш добрий улов!»
Коли наблизився той чоловік до мети, то побачив на дереві білого птаха, схожого на орла. А на березі — винесене рікою тіло блаженного Варлаама.
Рибалка тіло владики таємно переніс у село до церкви, де намислив його поховати. Птах за ним летів і зник лише тоді, коли прах архієпископа похоронили в церкві коло вівтаря.
Через рік янгольське видіння прийшло до іншої людини, тепер благочестивого єпископа, йому наказано було перенести мощі блаженного Варлаама до рідного міста і явити їх світові. Тоді й поховали блаженного Варлаама в Охриді, де він зцілює недуги людські і дарує благодать тим, хто благодаті шукає.
— Відтоді усі йдуть до його могили і зціляються!
— Мужні люди живуть у цих горах, отче настоятелю, хай благословить їх господь! Хвала таким мирянам і таким пастирям..
Обоє молилися ревно[44] і довго.
Перед тим, як покинути монастир, інок Іоанн теж пішов до праху блаженного Варлаама. Ніяких пишнот не було на його могилі. Хіба від того піднесуться діяння пастиря, полеглого на нелегкій стезі мученика, котрий захищав свою віру, а відтак і народ?
Уклонився могилі і рушив далі. Перед ним простилався довгий шлях.
У Самборі
Заганяючи коней, надвірні козаки князя Острозького за небагато днів добралися до південних околиць Львова. Подальший шлях на захід виявився надто людним, і вони звернули до Богуслава, а звідти рушили далі попід Карпатами, що виходили зеленими відрогами на рівнину. Місцевість вразила своєю мальовничістю навіть Тарануху, який бачив усю Європу.
— Ви тільки гляньте вліво! — раз у раз вигукував Левко, захоплюючись видами нерівного передгір'я, покритого дрімучими лісами.
Орної землі майже не зустрічалося, лише зрідка між рідколіссям траплялися нужденні села з невеликими ґрунтами. Шопи, дерев'яні церковиці, квасоля на довгих тичках[45] під хатами, латки льону та острішки[46] сухого сіна на жердях[47]. На піщанику, по якому їхали, траплявся кінський щавель, Левко усміхався до нього, як до родича.
Звернули на глухішу дорогу вони не випадково. Під рукою Таранухи йшла добра сотня досвідчених надвірних козаків — сам воєвода займався її відбором. Було між них кілька реєстровців, з тих, котрі відвідували ці краї з полковником Сагайдачним.
— Повернути б у цю лісову вилучину, батьку! Ручай якийсь, води б попити!..
Тарануха тепло усміхався і їхав далі.
42
1. Психічно хворий; божевільний.
2. у знач. ім. юродивий, вого, чол.; юродива, вої, жін. У марновірних, релігійних людей — жебрак, божевільний, що має дар віщуна.
45
1. Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев, для розвішування рибальських сітей і т. ін.
2. Одна з довгих палиць, жердин, що, застромлені в землю у певній кількості, вказують напрямок шляху, межі земельних ділянок, планування чого-небудь на місцевості і т. ін.
3. Взагалі довга палиця, жердина, що використовується з різною метою.
46
1. Нижній край солом'яної або очеретяної покрівлі, що нависав над стіною; стріха.
2. заст. Солом'яний дашок на загаті, над тином і т. ін.
3. перен. Навислі краї (густих брів, вусів, волосся).