Безпросвітна мряка псувала йому настрій, губилася перспектива. А саме тепер потрібна максимальна зібраність, повна мобілізація сил, щоб повести наступ проти схизми, може, відвоювати Лавру. Тепер на південному покордонні залізною рукою пана Жолкевського буде встановлено порядок і спокій.
— Хвала тобі, господи, що на місце Острозького прийшла надійна людина! Яка дасть управу цьому бидлу, най йому!..
Вилаявся уголос, сам того не помітивши. Добре, що був один.
Коли екіпаж звернув під монастирські стіни, на узвишші заметушились. А коли досягли воріт, десь узявся настоятель, хапливо осмикував сутану, заходився бити поклони, а коли владика Іпатій виліз під дощ, став цілувати його мокру руку.
— Мир і благодать обителі вашій!..
Він дозволив усім, хто вийшов зустрічати, прикластися до його руки і лише тоді поспішно закрокував до будинку настоятеля, до своєї багатої опочивальні — вона завше чекала його у цьому непривітному місті.
— Приїхав я, отче, не для парадів, — звернувся до настоятеля, — хочу поговорити з новим воєводою. Зумисне вибрав час, коли він прибув до Києва — новий воєвода своєю присутністю вас не обтяжує!
— Буде, як ви скажете, ваше високопреосвященство!
Наступного ранку митрополит повідомив воєводу про свій приїзд і став чекати візиту Жолкевського, перший час навіть не ходив молитися до храму. Та проходили дні, а воєвода не поспішав до резиденції уніатського митрополита. На третьому тижні Потій вирішив їхати до воєводи сам, хоч це суперечило етикету.
У супроводі гайдуків Потій рухався пустими вулицями осіннього міста, долаючи мокру вітряну хвищу. Мав озброєний супровід, а за кожними ворітьми бачив свого смертельного ворога. Швидше б до Вільни, де почував себе у безпеці!
І гадки не мав, як він гірко помилявся.
Віз Потій видану цього року свою книгу «Гармонія східної церкви з костьолом римським», де узгоджував таїнства та обряди обох релігій. Книгу він подарує воєводі, хай знає з ким має справу! Хоча, чи була в тому потреба — кожен житель Корони знав його полум'яне і мудре слово! Не говорячи уже про коронного гетьмана.
Митрополита Потія прийняли не відразу, просили зачекати. Це ще піддало, бо вдачу мав він вразливу. Папа римський приймав його відразу!..
Доведений до крайнього, Потій гнівно увійшов до зали, де приймав його цей невихований хам. Воєвода не приклався до його руки, навіть не помітив владику, рівного кардиналу!
І розмова ходила якась рвана, хоч Потій заради справи вирішив зломити свою гординю.
— Надто глибоко засіла схизма у вашому воєводському місті, князю! Маємо спільно ліквідувати її! — Жолкевський навіть не кивнув головою, сідаючи у своє крісло з високою спинкою.
— Вина в тому не ваша, пане воєводо! Це нерозумна відраза до унії покійного воєводи Острозького, це козацтво і паства, своєвольна і зухвала, як усе тут, на покордонні!..
Воєвода думав про своє, навіть не приховував байдужості до співрозмовника. Це переходило усі межі, проте митрополит тримався.
— Цієї осені ми відкрили у Києві єзуїтську колегію, ударивши тим по їхніх церковних школах, а на братську вони ще не розжились. Приїхав до вас, князю, і відносно приміщення, бо колегіум започаткували у пристосованім. Я навіть у Володимирі у своїй соборній церкві відкриваю уніатську школу, записав на неї з прибутків своєї кафедри 250 злотих щорічно...
— Владика не щедрий, — нарешті заговорив Жолкевський, мабуть, щоб принизити митрополита.
Потій аж посірів, книжка, яку хотів подарувати воєводі, уже заважала.
Все ж заговорив про похід самозванця на Москву і місце втому поході коронного війська. На Лжедмитрія покладали великі надії курія і сам папа.
Та Жолкевський не знайшов за потрібне говорити із схизматичним митрополитом про високі коронні справи. Адже унія теж щось середнє між католиками і схизмою.
Розкланялись вони сухо.
Трохи історії
Відбулось таємне вінчання Марини Мнішек з Молчановим, здійснене її католицьким духівником. Він переконав Марину, що так треба для блага римської церкви. Мнішеки визнали самозванця істинним царем Дмитрієм.
У Польщі склали інструкцію, як діяти Молчанову. Документ дійшов до наших днів, там близько двох десятків пунктів, усі вони підпорядковані утвердженню московської унії.