Ще одна остання річ, до якої зводиться сьогоднішній день, — це реальність.
Що вам робити, якщо вся ваша ідентичність зруйнована за одну мить? Як вам упоратися, якщо все ваше життя раптом іде не туди?
Бульбашки поту всередині моїх рукавичок усе ще рожеві — значить, обидва шари латексу досі цілі. Мої пальці червонясті, зморшкуваті від такого довгого замочування. Шкіра просолена й потріпана. Мій захист усе ще непорушний. Чистий та безпечний, але цілковито нечутливий, надто старий для всієї іншої, двадцятирічної мене.
На іншому боці кімнати, освітлені дюжиною порнофільмів, мигтять чергові два пальці. Вимахують волохаті кісточки. Манять мене, щоб підійшла. Тримають ще грошей на хабар, захованих у кулаку.
Розділ 5
Містер 600
Ясний хрін, я збрехав малому номер 72 про однострої, про те, що вони викликають нас не за чергою, бо взяли напрокат тільки три гестапівські мундири. Малий дивиться над головою фільми, в яких ми грали. Точніше кажучи, фільм «На золотій білявці». В його очах звивається подвійне відбиття Кессі Райт разом із двома крихітними моніторчиками, його щелепа відвисла ледь не на груди, малому явно по цимбалах, що я там кажу.
Я кажу йому: «Не сподівайся, що вона матиме отакий добрий вигляд…»
У малюка номер 72 карі очі, такі, як у мене завжди були.
Дівчина, яка там, угорі, смокче клітор Будлз Абсолют, ця дівчина завжди розповідала, як одного прекрасного дня вона керуватиме всією індустрією. Та солодка молоденька Кессі Райт, із тим, як вона це казала, вона б могла лизати кого хотіла в цьому світі.
Але роззираючись сьогодні в цій кімнаті на пістряву колекцію членів, яку їм вдалося назбирати за оголошеннями, я бачу, що її кар’єра пішла прямо навпаки.
Малюк номер 72 поїдає очима Кессі та Будлз.
«Це був жарт, оце щойно», — кажу я йому та штурхаю ліктем під ребра. Сьогодні хто хочеш у цьому світі може полизати її…
Якийсь чувак через кімнату від нас, із чимось типу іграшкового ведмедика під пахвою, не зводить з мене очей. Чувак номер 137 із золотим кільцем у соску. По-моєму, це вже тягне на переслідування.
Справді, кажу я малому, краще б тебе викликали пошвидше. Кінокомпанія недарма називає це «Повія, що покладе край усім повіям». Після сьогоднішнього дня ніхто не встановлюватиме новий рекорд. Те, що ми тут робимо, залишиться до кінця людської історії. Цей малий, я, чувак номер 137, який витріщається на нас, — усі ми відсьогодні матимемо своє місце в книгах рекордів.
Малюк номер 72, його очі кидаються й бігають монітором. Його руки міцно притискають троянди до грудей під самісіньким підборіддям, так, ніби ці квіти ще не перетворились на сміття.
Я кажу йому: «Не варто чекати, що Кессі Райт це переживе…»
Ні, три нацистські однострої тут ні до чого. Ренґлер кличе номер 45, потім номер 289, тоді номер 6 — якийсь божевільний порядок, але все це для того, щоб приховати той факт, що камери там, на майданчику, будуть знімати навіть після того, як Кессі Райт упаде в кому. Ці чувачки тут, вони справлять свою потребу, вважаючи, що вона просто спить. Нема на світі людського тіла, яке пережило б забивання шестисот стояків.
Скажімо, хтось зажене їй в кицьку бульбашку повітря, коли засадить надто глибоко. Або коли лизатиме її, задуваєш один пухирець усередину неї — і повітря пішло в кров. Закупорка. Ця бульбашка зигзагами доповзе до серця чи мозку, і екранчик Кессі Райт хутко згасне.
Говорячи це, я дивлюся на інший монітор, де Кессі відсмоктує якомусь чуваку в «Першій світовій повії». Губи в чувака пухлі й червоні, наче дірка в жопі у педика. Бездоганно окреслений трицепс. Ані пушиночки на мошонці. Я знімаю темні окуляри, і чувак там, угорі, виявляється мною.
Малюк номер 72 продовжує дивитися «Золоту білявку». Чувак номер 137 продовжує дивитися на нас.
Вони знімають чуваків не за чергою для того, щоби потім режисер монтажу міг нарізати поп-шотів та склеїти їх, від першого й до шестисотого. Тоді Кессі буде стогнати та підмахувати чуваку номер 599 не гірше, ніж чуваку номер 1. Між ними вона лежатиме там, наче спить, а насправді в комі. А то й гірше. Ніхто, ніхто з нас, членоголових, не зможе відрізнити, коли преса потім офіційно оголосить: «Зірка дорослого кіно померла, встановивши світовий секс-рекорд».
Ясна річ, вона тренувалася. Вправи Кегеля з вагінальними кульками. Аеробіка. Пілатес. Навіть йога. Серйозні тренування, ніби вона збиралася перепливти Ла-Манш, але, чорт забирай, там, у кімнаті нагорі, знімаючись у ролі матраца під шістьмастами гівнюків… вона сама як Ла-Манш.