04.01.2010
У стані особливої напруги ми знаходимо під час сну давно очікувану відповідь. Навіть більше — іноді ми починаємо керувати своєю свідомістю уві сні. Я саме описую епізод, коли вирішується питання життя і смерті, й не можна зволікати. Темрява згубна, коли ти в дорозі. Світло допомагає дійти до кінця. Але щоб написати про це, потрібно пережити сон іншої людини в своєму серці. У якийсь момент я зрозуміла, що потрібно ускладнити картину часу, додавши до неї яскраві барви видіння, яке пов’язує землю й людину, воду й людину, повітря й людину…
Кінь — як ланка, що сполучає світи, потоки часу, а не транспортний засіб чи розвага.
05.01.2010
Мене завжди вабили старовинні підземелля, як вхід до іншого світу. Відчуття іншого часу, не підвладного сонцю. Там тихо і сумно, як у шумерському царстві мертвих. Багато пилюки. І багато нічого. Нагорі — надто багато речей, сміття, але якщо вони потраплють до підземелля, розчиняються певною речовиною — антиматерією. Те саме відбувається з людиною, що не зуміла пройти випробування темрявою і тишею. Її розчиняє антиматерія. Магія темряви така ж природна і чиста, як і магія світла, але вона потребує сили і мужності.
Очистити свідомість від ментального кічу, пов’язаного з чаклунством, можна лише приймаючи світло й темряву як нейтральні й абсолютно природні явища.
06.01.2010
У первісному задумі у мене був солдат десь з Галичини, який служить після війни в Калінінграді, й спостерігає за всім на власні очі. Попри те, що відмовилась від цього, його тінь блукає романом досі. Він мовчить, нічого не каже. Страх — найбільший злочинець нашої свідомості. Замикаючи уста на замок, він порядкує у серці, доки все не розкраде, а що не розкраде, то знищить. Страх повинен керуватися інстинктами, а не людськими законами, тоді він не зможе заподіяти шкоди.
07.01.2010
Часом повертаєшся до світів, які сама створила, і бачу там людей, які на очах починають змінюватися, щоб я почувала себе комфортніше. Хоча краще, аби я змінювалася задля них, і залишилась там назавжди. Бо там, де нині я перебуваю, снігова куля життя забирає частинки душі. Коли-небудь я так само повертатимусь до Кенігсберга, ковзати лабіринтами часу, трохи розгублена, бо місто це створили не пруські купці та лицарі, а я. Усі двері будуть відчинені для мене.
09.01.2010
В зруйнованому Кенігсберзі німецька мова ховається в бомбосховищах, під землею, вмирає в спільних могилах, стікає передсмертною кров’ю. Мова мудрості Канта і Гегеля, мова божевілля Гофмана і Ніцше. Книги з готичним шрифтом горять, зігріваючи замерзлих переможців, що страшенно втомились за чотири роки війни. Кострища, що запалюються від пожежі.
Внизу, глибоко під землею, немає книг, не чутно людських голосів, так, напевно, буває після смерті. Пилюка й затхле повітря. Але навіть від присутності однієї живої істоти цей нерухомий світ починає змінюватися. Лінії часу звиваються, кути простору зникають. Нерівне слабке світло ліхтаря створює примхливі арабески на стінах й склепінні. Світло йде назустріч світлу.
10.01.2010
Перечитувала вчора «Машину часу» Уелса, щоб розібратись з простором і часом. Якщо в просторі людина може рухатися в різних напрямках, тоді чому вона не може рухатися в часі різними напрямками так само? Те, що ми звикли вважати наївним, іноді стає важливішим за найскладніші обчислення. Ми подорожуємо в часі, не замислюючись над тим, що подорожуємо. Машина часу, звісно, анахронізм, залишок довіри до техніки. Я певна, що у людському мозку є заблоковані ділянки, завдяки яким ми можемо це робити. І колись вони відкриються.
Це видається трохи дивним, коли йдеться про мій роман, що аж ніяк не є фантастичним. Однак перепад часів там трапляється настільки часто, що в мене мимоволі виникає потяг дізнатись щось більше про час як четвертий вимір.
12.01.2010
Мундир, мертвий ординарець, нечищені ґудзики — усе це тепер стало тінню, а тінь — мовчазним діалогом людей і речей, який триватиме ще хтозна-скільки. Це вперше я почала усвідомлювати, як, уникаючи сюжету, можна рухатися далі, як замість того, щоб розвивати діалектику ідей і задуму, переходити від одного враження до іншого, власне, те, що відбувається в реальному житті.