У Двейновій частині планети будь-хто охочий міг купити собі револьвер у місцевій крамниці інструментів. В усіх поліціянтів вони були. І в злочинців також. І в тих, хто опинявся посередині.
Злочинці наставляли револьвери на людей і казали: «Віддавай гроші», — і люди зазвичай віддавали. А поліціянти наставляли свої револьвери на злочинців і казали: «Стояти!» чи будь-що інше за ситуацією, і злочинці зазвичай слухались. Інколи не слухалися. Інколи дружина могла так розлютитись на чоловіка, що пробивала в ньому дірку револьвером. Інколи чоловік міг так розлютитися на жінку, що пробивав дірку в ній. І таке інше.
Того самого тижня, коли Двейн Гувер збожеволів, чотирнадцятирічний хлопець з Мідленд-Сіті пробив дірки у своїх мамі й татові, тому що не хотів показувати їм поганий щоденник, який приніс зі школи. Його адвокат запланував заявити про тимчасове божевілля, а це означало, що в мить стрілянини хлопець не був спроможний відрізнити добре від поганого.
Інколи люди пробивали дірки у відомих людях, щоб самим також стати принаймні трохи відомими. Інколи люди сідали в літаки, які мали летіти в якесь місце, і пропонували пробити дірки в пілоті і в другому пілоті, якщо ті не полетять у якесь інше місце.
Двейн якийсь час потримав у роті дуло револьвера. Відчув на смак мастило. Револьвер був заряджений, курок зведений. Всередині, лише за кілька дюймів від його мозку, були акуратні металеві пакуночки, наповнені вугіллям, калійною селітрою і сіркою. Йому досить було лиш натиснути на курок, і порох перетворився б на газ. Газ виштовхнув би з трубки шматочок свинцю, пронизавши Двейнів мозок.
Але Двейн вирішив натомість розстріляти одну зі своїх ванних кімнат у плитці. Він позаганяв шматочки свинцю в туалет, умивальник і перегородку для ванни. На склі ванної перегородки було напилене зображення фламінґо. Воно виглядало ось так:
Двейн вистрілив у фламінґо.
Пізніше, згадавши про нього, він гарикнув. Ось що він рикнув:
— Тупий довбаний птах.
Ніхто не почув пострілів. Усі довколишні будинки були надто добре звукоізольовані, тому жодні звуки не входили і не виходили. Наприклад, аби якийсь звук зайшов чи вийшов з Двейнового будинку мрії, йому довелось би пройти крізь півтора дюйма штукатурки, полістиролову теплоізоляцію, лист алюмінієвої фольґи, тридюймовий повітряний шар, ще один лист алюмінієвої фольґи, тридюймовий шар скловати, ще один лист алюмінієвої фольґи, дюйм ізоляційної дошки, виготовленої з пресованої тирси, лист толю, дюйм обшивки деревом, ще один лист толю, а тоді пустотілу алюмінієву обшивку. Простір в обшивці був наповнений чарівним ізоляційним матеріалом, розробленим для ракет на Місяць.
Двейн ввімкнув прожектори довкола будинку і став грати в баскетбол на асфальтованому майданчику біля свого гаража на п’ять машин.
Двейнів пес Спаркі ховався в підвалі, коли Двейн розстрілював ванну кімнату. Але тепер він вийшов. Спаркі дивився, як Двейн грає в баскетбол.
— Ми з тобою, Спаркі, — сказав Двейн.
І таке інше. Він справді любив того пса.
Ніхто більше не бачив, як він грає в баскетбол. Від сусідів його відгороджували дерева, кущі і високий кипарисовий живопліт.
Він відклав баскетбольний м’яч і сів у свій чорний «плімут» моделі «Ф’юрі», якого він напередодні отримав по бартеру. «Плімут» був продукцією «Крайслера», а сам Двейн продавав продукцію «Дженерал Моторз». Він вирішив день-два поїздити на «плімуті», щоб іти в ногу з конкурентами.
Виїжджаючи зі своєї під’їзної дороги, він подумав, що сусідам важливо пояснити, чому він веде «плімут» моделі «Ф’юрі», тож він вигукнув з вікна: «Іду в ногу з конкурентами!» — і засигналив.
Двейн вилетів по Олд-Кантрі-роуд на автомаґістраль, де, крім нього, нікого не було. На великій швидкості він звернув на десятому повороті, врізався в дорожню огорожу, закрутився на місці. Задом виїхав на Юніон-авеню, перескочив через бордюр і зупинився на незабудованій ділянці. Ділянка належала Двейнові.
Ніхто нічого не побачив і не почув. Поруч ніхто не жив. Приблизно через кожну годину поліціянт мав об’їжджати район, але він кемарив в алеї позаду «Вестерн Електрик» десь за дві милі звідти. «Кемарити» було поліційним сленґом на позначення спання на роботі.