У Всесвіті було квадрильйон народів, але народ, до якого належали Двейн Гувер і Кілґор Траут, був єдиним, чий національний гімн був тарабарщиною, поцяцькованою знаками запитання.
Ось який на вигляд їхній прапор:
То був закон їхнього народу, закон, якого жоден інший народ на планеті не мав про свій прапор, у ньому було таке: «Ні перед ким і нічим прапор опускати не слід».
Опускання прапора було формою дружнього і шанобливого привітання — прапор опускали по древку вниз, а тоді знову піднімали.
Девіз народу Двейна Гувера і Кілґора Траута мовою, якою вже ніхто не розмовляв, означав таке: «З багатьох — єдиний»: E pluribus unum».
Прапор, якого не можна приспускати, був красивим, а гімн і порожній девіз не мали б великого значення, якби не оце: багатьох громадян так нехтували, обманювали і ображали, що їм здавалося, ніби вони живуть не в тій країні або навіть не на тій планеті, що сталася якась жахлива помилка. Вони могли б дещо втішитись, якби їхній гімн і їхній девіз говорив про справедливість, про братерство, про надію або щастя, якось запрошував їх до суспільства, його земель і нерухомості.
Коли вони розглядали паперові купюри, шукаючи підказок про сутність своєї країни, то виявляли поміж іншого барокового сміття зображення врізаної піраміди з променистим оком на вершині, ось таке:
Навіть Президент Сполучених Штатів не знав, що воно означає. Враження було таке, наче країна говорила своїм громадянам: «В безглузді — сила».
Багато нісенітниць було невинним результатом грайливості з боку отців-засновників країни Двейна Гувера і Кілґора Траута. Засновники були аристократами, і вони хотіли похвалитись своєю непотрібною освітою, яка полягала у вивченні різних фокусів-покусів з давніх часів. Також вони були віршомазами.
Але деякі нісенітниці були шкідливими, адже приховували великі злочини. Наприклад, вчителі дітей у Сполучених Штатах Америки раз за разом писали цю дату на дошках і просили дітей запам’ятати її з гордістю і радістю:
Вчителі казали дітям, що саме тоді людські істоти відкрили їхній континент. Насправді 1492 року мільйони людських істот уже вели на континенті повноцінне і творче життя. То був просто рік, коли морські пірати почали їх обманювати, грабувати і вбивати.
Ось ще один приклад шкідливої нісенітниці, якої навчали дітей: що морські пірати згодом створили уряд, який став факелом свободи для людських істот у всьому світі. Дітям показували малюнки і фігурки цього уявного факела. Він був схожий на вафельний конус, з якого виривається полум’я. Ось як він виглядав:
Насправді морські пірати, які найбільше доклалися до створення нового уряду, володіли людьми-рабами. Вони використовували людських істот замість машинерії, і навіть після того, як рабство скасували, бо це таки був великий сором, вони та їхні нащадки продовжували думати про звичайних людських істот як про машини.
Морські пірати були білими. Люди, які вже населяли континент, коли прибули пірати, були мідношкірими. Коли на континенті впровадили рабство, раби були чорними.
Колір був усім.
Ось як пірати змогли відібрати все, що хотіли, в будь-кого: вони мали найкращі у світі кораблі, і були підступніші за будь-кого, і мали порох, що був сумішшю нітрату калію, вугілля і сірки. Вони підносили до цього начебто безневинного пороху вогонь, і той бурхливо перетворювався на газ. Цей газ виштовхував на шалених швидкостях кулі з металевих трубок. Кулі дуже легко прорізали м’ясо і кістку. Тож пірати могли зруйнувати дроти, міхи або труби впертої людської істоти, навіть коли вона була дуже, дуже далеко.
Однак найголовнішою зброєю морських піратів була їхня здатність спантеличувати. Ніхто не міг повірити, аж поки не було надто пізно, якими безжальними і жадібними були вони.
Коли Двейн Гувер і Кілґор Траут зустрілися, їхня країна була най-найбагатшою і най-найпотужнішою країною на планеті. Вона мала найбільше їжі, корисних копалин і машинерії і впокорювала інші країни, погрожуючи випустити в них великі ракети чи скинути на них щось із літаків.