На цей час його вже визнали як великого митця і науковця. Американська академія мистецтв і наук доклалася до зведення пам’ятника над його прахом. На лицьовій стороні було висічено цитату з його останнього роману, його двісті дев’ятого роману, що залишився недописаним через його смерть. Пам’ятник виглядав ось так:
Розділ 2
Двейн був удівцем. Вночі він жив самотою в будинку мрії на пагорбах Фейрчайлд, у найкращому районі міста. Там кожен будинок коштував щонайменше сто тисяч доларів. Кожен будинок стояв на ділянці щонайменше чотири акри.
Єдиним Двейновим компаньйоном вночі був лабрадор-ретривер на ім’я Спаркі. Спаркі не міг махати хвостом — через автомобільну аварію багато років тому, тож не мав як показати іншим собакам, який він приязний. Він завжди мусив воювати. Вуха його були пошматовані, а все тіло — у шрамах.
Двейн мав чорну служницю на ім’я Лотті Девіс. Вона щодня прибирала в будинку. Потім вона готувала і подавала йому вечерю. Потім ішла додому. Вона була нащадницею рабів.
Лотті Девіс і Двейн майже не розмовляли, хоча дуже подобались одне одному. Всі розмови Двейн приберігав для собаки. Він лягав на підлогу і катулявся із Спаркі, і говорив щось таке: «Ти і я, Спаркі» і «Як поживаєш, старий?» і таке інше.
І ця рутина продовжувалась без змін, навіть коли Двейн почав божеволіти, тож Лотті не помічала нічого незвичайного.
Кілґор Траут мав папугу на ім’я Білл. Як і Двейн Гувер, Траут був уночі сам-один, хіба лиш зі своїм птахом. І Траут теж розмовляв з домашнім улюбленцем.
Але тоді як Двейн белькотав своєму лабрадорові-ретриверу про любов, Траут глузливо бурмотав своєму папузі про кінець світу.
— Тепер вже скоро, — казав він. — І вже давно пора.
У Траута була теорія, що скоро в атмосфері не буде чим дихати.
Траут припускав, що, коли атмосфера стане отруйною, Білл беркицьне за кілька хвилин перед Траутом. Він подражнить цим Білла. «Як старому пітніється, Білле?» — сказав би він, або: «Здається, в тебе почалася стара емфізема, Білле», або: «Ми ніколи не обговорювали, який похорон ти б хотів, Білле. Ти ніколи не казав мені, якої ти віри». І таке інше.
Він казав Біллові, що людство заслужило на жахливу смерть, адже поводилось так жорстоко і марнотратно на такій милій планеті. «Ми всі Геліогабалуси, Білле», — говорив він. Це було ім’я римського імператора, який примусив скульптора створити пустотілого залізного бика з дверцятами. Дверцята зачинялися ззовні. Рот бика був роззявлений. Це був єдиний отвір назовні.
Геліогабалус наказував покласти всередину бика через дверцята людську істоту, а дверцята замкнути. Будь-які звуки, які видавала людська істота всередині, виходили через пащу бика. Геліогабалус запрошував гостей на гарну вечірку, де було багато їжі та вина, багато прекрасних жінок і симпатичних хлопчиків, — і Геліогабалус наказував служникові підпалити тріски. Тріски лежали під сухими дровами, а ті — під биком.
Траут робив ще одну річ, яку дехто міг вважати ексцентричною: дзеркала він називав «виливами». Його втішала думка, що дзеркала були дірами між двома всесвітами.
Якщо біля дзеркала він бачив дитину, то міг застережливо помахати пальцем і дуже урочисто сказати дитині:
— Не підходь заблизько до цього виливу. Ти ж не хочеш опинитися в іншому всесвіті, адже так?
Інколи хтось міг сказати в його присутності:
— Вибачте, мушу йти відлити.
У такий спосіб говорилося, що мовець мав намір злити рідкі відходи зі свого організму через клапан внизу черевної порожнини.
І Траут жартівливо відповідав:
— Там, звідки я родом, це означає, що ви хочете вкрасти дзеркало.
І таке інше.
На мить Траутової смерті, звісно, усі називали дзеркала «виливами». Ось такими поважними стали навіть його жарти.
У 1972 році Траут мешкав у цокольній квартирі в місті Когосі штату Нью-Йорк. Він заробляв на життя, встановлюючи алюмінієві віконні рами і сітки. В тому бізнесі продажами він не займався, тому що зовсім не мав шарму. Шарм був тією рисою, яка спонукала незнайомців відразу полюбити людину з шармом і довіряти їй, незалежно від того, що та людина мала на умі.
Двейн Гувер мав силу-силенну шарму.
Я можу мати силу-силенну шарму, коли захочу.
Багато людей має силу-силенну шарму.