Вона розстібає комбінезон аж до пупка. Під одягом нічого, крім прим’ятої блідої шкіри.
МетаКопи здивовано зводять брови.
Менеджер відстрибує, піднімає обидві руки — прикритися, захистити себе від небезпечного видовища:
— Ні, ні, ні!
Y. Т. знизує плечима, знову застібається.
Вона не боїться, на ній дентата.
Менеджер приковує її до труби з холодною водою. Другий МетаКоп знімає свої — новіші та кібернетизовані кайданки — і знову чіпляє на свою збрую. Перший МетаКоп приставляє її скейт до стіни, але так, щоб вона не могла до неї дотягтися. Менеджер футболить іржаву бляшанку з-під кави в її напрямку, влучає, бляшанка відскакує — тепер вона може сходити в туалет.
— Ти звідки? — питає Y. Т.
— Таджикистан, — каже він.
Могла б і здогадатися, що він таджик.
— Схоже, футбол банкою для гімна — ваш національний вид спорту.
До менеджера не доходить. МетаКопи механічно і сухо сміються. Папери підписано, всі йдуть нагору. Дорогою менеджер вимикає світло — в Таджикистані заведено економити електроенергію.
Y. Т. в «Тюрязі».
Розділ 7
«Чорне сонце» завбільшки як кілька футбольних полів. Декор — підвішені у повітрі чорні квадратні стільниці (домальовувати ніжки не було сенсу), рівномірно розкидані над підлогою у вузлах умовної сітки. Наче пікселі. Єдиний виняток — посередині, де сходяться докупи чотири квадранти приміщення (4 = 22). Цю частину займає круглий бар діаметром шістнадцять метрів. Всюди матово-чорний колір: на такій поверхні комп’ютерній системі значно простіше малювати — не треба нічим заповнювати складне тло, тож усю можливу увагу приділяли аватарам, як усі того й хотіли.
На Стріті якісний аватар не окупиться, там надто вже залюднено, аватари зливаються і перетікають одне в одного, але «Чорне сонце» — значно елітніша софтина, і аватарам не можна стикатися. Одночасно тут може перебувати лише обмежена кількість відвідувачів, і їм не дозволено проходити одне крізь одного. Все тверде, тривимірне, реалістичне. Клієнтура тут також значно вищого класу — і жодних тобі балакучих пенісів. Тут аватари схожі на справжніх людей. Демони також — переважно.
«Демон» — старий жаргонізм іще з операційної системи UNIX, де це слово позначає утилітку нижнього рівня, фундаментальну частину операційної системи. У «Чорному сонці» демон — це щось типу аватара, тільки що він представляє не реальну людину, це робот, який живе в Метасвіті, софтина, такий собі дух, що оживляє машину і зазвичай виконує якусь конкретну роль. У «Чорному сонці» чимало демонів, які подають уявні напої та виконують різноманітні дрібні доручення гостей. Є навіть демони-викидайли, що позбуваються від небажаних осіб — хапають їхні аватари і викидають за двері, застосовуючи певні базові принципи фізики аватарів. Да5ид навіть трохи вдосконалив фізику «Чорного сонця», зробив її більш мультяшною, і перш ніж викинути за поріг, особливо набридливого гостя можна стукнути по голові велетенським молотком або розчавити сейфом. Це стається з порушниками порядку, із тими, хто набридає чи нав’язується знаменитостям, а також із усіма, хто видається заразним. Тобто якщо ваш персональний комп’ютер інфіковано вірусами, якщо він намагається поширювати їх через «Чорне сонце», краще вам одним оком поглядати на стелю.
Хіро бурмоче: «Табло». Це назва написаної ним софтини, потужного інструменту в руках позаштатника ЦРК. Вона пролазить в операційну систему «Чорного сонця», вишукує там інформацію, а тоді видає йому пласку квадратну мапу, на якій легко можна побачити, хто де і хто з ким говорить. Це все — неавторизовані дані, мати які Хіро не належить, але Хіро — не попсовий актор, що приходить сюди позависати у мережі. Він хакер. Якщо він хоче отримати якусь інформацію, то просто краде її з надр системи — плітки ex machina. «Табло» йому показує, що Да5ид сидить на звичному місці, за столиком у Квадранті Хакерів, біля бару. У Квадранті Кінозірок — звичайні грона небожителів та охочих пробитися на Олімп. У Квадранті Рок-Зірок нині людно; Хіро бачить, що сьогодні до них завітав мегапопулярний ніппонський репер на ім’я Сусі К. В Ніппонському Квадранті отираються діячі з індустрії звукозапису — сам квадрант подібний до інших, тільки значно тихіший, стільниці ближчі до підлоги, та ще повно демонів-гейш — кланяються на всі боки. Чимало з цих людей, либонь, із ватаги менеджерів, агентів та юристів Сусі К.
Хіро проходить Квадрантом Хакерів, прямує до столика, за яким сидить Да5ид. Він упізнає декого з присутніх, але, як і зазвичай, його дивує і тривожить величезна кількість тих, кого він упізнати не може — всі ті кутасті двадцятиоднорічні лиця. Розробка ПЗ, як і професійний спорт, змушує тридцятирічних чоловіків почуватися дідами.
Він зазирає у прохід, який веде до Да5идового столика, і бачить, що той розмовляє з кимось чорно-білим. Попри монохромність та гімняну роздільну здатність, Хіро впізнає її вже за тим, як вона складає перед собою руки, коли говорить, як відкидає волосся, слухаючи Да5ида. Аватар Хіро застигає і витріщається на неї, набуваючи достоту такого виразу обличчя, з яким він сам багато років тому дивився на цю жінку. У Реальності він простягає руку, бере пиво, сьорбає з пляшки і спроквола проковтує, відчуваючи, як хлюпається у тіснині каскад хвиль.
Її звати Хуаніта Маркес. Хіро її знає, ще відколи обоє були першокурсниками в Берклі і на парах з фізики працювали в одній лабі. Перша зустріч сформувала в нього враження, яке потім багато років залишалося незмінним: вона була з тих ботанок і задроток, які вдягаються так, ніби йдуть на співбесіду на вакансію бухгалтера в бюро ритуальних послуг. Водночас у неї був справжній вогнемет замість язика, який відкривався проти інших людей у найменш підходящі моменти, і зазвичай то було якесь грандіозне, аж земля під ногами горіла, пропісочування за дрібний промах чи порушення етикету, яких навіть не помітили інші новачки. І тільки за добрих кілька років, коли вони обоє вже трудилися в Корпорації «Система Чорного сонця», він зміг припасувати другу половинку рівняння. У той час обоє працювали з аватарами: він — над тілами, вона — над обличчями. Вона одна заміняла цілий відділ із роботи з обличчями, бо ніхто не думав, що обличчя аж настільки важливі — то були просто затоновані в тілесний колір погруддя в горішній частині аватарів. Вона саме збиралася довести, що всі навколо неї дуже глибоко помиляються, але всуціль чоловіча спільнота великих босів, які становили владну вертикаль «Системи Чорного сонця», вирішила, що проблема цілком пересічна і взагалі надумана. Ясна річ, це був чистісінький сексизм, особливо вірулентна його видозміна, яку розносять чоловіки-технарі, твердо переконані в тому, що вони надто розумні, щоб бути сексистами.
Саме таким і було його перше враження ще в сімнадцятирічному віці — несвідома реакція дитини, що виросла на військовій базі й лише три тижні як пішла у вільне плавання. Він був кмітливий, але знався лише на одній чи двох речах на цім світі — самурайських фільмах та Макінтоші, і знався більш ніж добре. І в його світогляді не було місця для когось типу Хуаніти.
Існують такі містечка, які ростуть, ніби чиряк на сраці, біля будь-якої військової бази. Хіро, ніби мутована теплична орхідея у світлі охоронних прожекторів тисяч «Купи-й-Лети», зростав саме в таких містечках, одному за одним. Батько Хіро пішов до армії тисяча дев’ятсот сорок четвертого року, коли йому виповнилося шістнадцять, рік провів на Тихоокеанському театрі бойових дій, більшість часу — як військовополонений. Хіро народився, коли батько був уже в літах. На той час тато давно міг розрахуватися з державою і піти на пенсію, але він не знав, куди себе приткнути поза службою, тож залишився у війську, аж поки його не виперли звідти наприкінці вісімдесятих. Поки Хіро настала пора вступати до Берклі, він устиг пожити у Райтставні, штат Нью-Джерсі; Такомі, штат Вашингтон; Феєтвіллі, штат Північна Кароліна; Гінесвіллі, штат Джорджія; Кайліні, штат Техас; Ґрафенвері, Німеччина; Сеулі, Корея; Оґдені, штат Канзас та Вотертавні, штат Нью-Йорк. Всі ці містечка мало чим відрізнялися, всюди були однакові франшизні ґетто, однакові стрип-бари і навіть однакові люди — він постійно зустрічав у школах давніх знайомих, з якими вчився багато років тому, таких самих дітей військових, яких закидало в один час на одну базу.