Харрі піднявся нагору, повернувся до силуету, який нечітко вирізнявся у відблиску вогнів міста саме напроти сходів. Людина сиділа за перилами на краю великого відчиненого вікна, через яке й віяло холодом.
– Красиво, правда? – легко, майже весело запитав Матіас.
– Якщо ти про вид, то так.
– Я не про вид, Харрі.
Одна нога Матіаса звисала з вікна. Харрі стояв біля сходів.
– Хто її вбив, ти чи сніговик, Харрі?
– А ти як вважаєш?
– Я гадаю, що ти. Ти ж у нас розумний хлопець. Я все розрахував. Жахливі відчуття, так? У таких випадках, звісно, нелегко сконцентруватися на красі. Я маю на увазі, якщо людина вбила того, кого кохала понад усе.
– Ну, – сказав Харрі й зробив крок уперед, – ти про це не надто багато знаєш, я гадаю.
– Я? – Матіас обернувся. – Першу жінку, яку я вбив, я любив понад усе.
– Тоді навіщо ти це зробив? – запитав Харрі, поклав праву руку на револьвер за ременем і відразу відчув страшенний біль.
– Тому що моя мати була брехливою шльондрою, – сказав Матіас.
Харрі пристосував руку і дістав револьвер.
– Давай спускайся сюди, Матіасе. І підніми руки.
Матіас з цікавістю поглянув на Харрі:
– Слухай, Харрі, а ти знаєш, що існує двадцять відсотків ймовірності, що твоя мати була не краща за мою? Двадцять відсотків, що ти байстрюк. Що скажеш?
– Ти мене чув, Матіасе.
– Я полегшу тобі завдання, Харрі. По-перше, я відмовляюся слухатися. По-друге, ти не бачиш мої руки. А може, я теж озброєний? Так що стріляй. Стріляй, Харрі.
– Спускайся.
– Олег – покидьок, Харрі. А Ракель була шльондрою. Ти мав би подякувати мені, що я зробив так, щоб ти її вбив.
Харрі переклав пістолет до лівої руки. Вільні браслети наручників дзвякнули.
– Подумай, Харрі. Якщо ти мене заарештуєш, мене покладуть до клініки, до психіатричного відділення, а за кілька років я буду на волі. Пристрель мене.
– Ти помреш, – сказав Харрі і підійшов ближче. – Ти все одно помираєш від склеродермії.
Матіас ляснув рукою по рамі:
– Звідки ти знаєш? Перевірив мої аналізи крові?
– Я запитав у Ідара, а потім дізнався, що таке склеродермія. Людині з таким діагнозом легше обрати якусь іншу смерть. Наприклад, ефектну, яка гідно увінчає так звану «працю усього твого життя».
– Я чую в твоєму голосі зневагу, Харрі, але колись ти таки зрозумієш.
– Зрозумію що?
– Що ми з тобою одного поля ягоди, Харрі. Ми боремося проти хвороби. Але хвороба, проти якої боремося і я, і ти, не піддається остаточному знищенню, у ній усі перемоги тимчасові. Боротьба – це наше призначення. Моя скінчиться тут. Пристрель мене, Харрі.
Харрі подивився Матіасу в очі. Повернув револьвер руків’ям уперед і простягнув Матіасу:
– Давай сам, сучий сину!
Матіас звів брову. Харрі побачив: він бариться, підозрюючи пастку. Але тут на обличчі Матіаса з’явилася посмішка.
– Як хочеш. – Матіас простягнув руку і взяв зброю. Зважив її – чорна, блискуча. – Це велика помилка з твого боку, любий друже, – сказав він і націлив револьвер на Харрі. – Ти станеш жирною крапкою, Харрі. Гарантією, що моя праця запам’ятається людям.
Харрі подивився на чорне дуло. Курок уже підняв свою маленьку потворну голівку. Час сповільнився, усе попливло навколо. Матіас прицілився. Харрі приловчився і змахнув правою рукою. У повітрі почувся тихий свист, і наручник торкнувся руки Матіаса. Сухе клацання – і браслет опинився на його зап’ястку.
– Ракель вижила, – сказав Харрі. – Ти прорахувався, гівнюк!
Харрі побачив, як очі Матіаса розширилися, а потім звузилися, спинившись на револьвері, який не видав ані звуку, на металі, що обхопив зап’ясток та прикував його до Харрі.
– Ти… Ти вийняв патрони! – затинаючись, пробелькотів Матіас.
Харрі похитав головою:
– Катрина Братт ніколи не заряджала свою пушку.
Матіас підвів погляд на Харрі і позадкував.
– Ходімо, – промовив він. І стрибнув.
Харрі зірвало з місця, він утратив рівновагу. Спробував ухопитися за щось, але Матіас був заважкий, а Харрі після сьогоднішніх пригод втратив багато крові та сил. Харрі волав, але його вже тягло через сталеву раму та всмоктувало у вікно все більше й більше, до безодні. І перед тим як махнути вільною лівою рукою, Харрі побачив себе, як він сидить у повній самотності в кріслі у брудній кімнатці в Кабрині-Грін у Чикаго. Харрі почув дзенькіт металу об метал і полетів у ніч. Угоду було укладено.