22 грудня 1924 року. Понеділок.
Історія хвороби.
Лабораторний пес близько двох років від народження. Самець. Порода дворняга. Кличка — Шарик. Шерсть рідка, пасмами, бура, з підпалинами. Хвіст кольору пряженого молока. На правому боці сліди від опіку, що вже майже загоївся. Попередньо харчувався погано, після тижневого перебування у професора — добре вгодований. Вага 8 кг (знак оклику).
Серце, легені, шлунок, температура...
23 грудня.
О 8:30 вечора здійснено першу в Європі операцію за проф. Преображенським: під хлороформен-ним наркозом видалені яєчники Шарика і замість них пересаджені чоловічі яєчники з придатками і сім’яними канатиками, взяті від 28-літнього чоловіка, який помер за 4 години й 4 хвилини до операції, і зберігалися в стерилізованій фізіологічній рідині за проф. Преображенським.
Безпосередньо одразу по цьому після трепанації черепа вилучений придаток мозку — гіпофіз і замінений людським від щойно згаданого чоловіка.
Введено 8 кубиків хлороформу, 1 шприц камфори, 2 шприці адреналіну в серце.
Показання до операції: проведення досліду Преображенського з комбінованою пересадкою гіпофіза і яєчок для з’ясування питання про те, чи гіпофіз приживається, а поготів і про його вплив на омолодження організму у людей.
Оперував проф. П. П. Преображенський.
Асистував л-р І. А. Борменталь.
Уночі після операції: регулярні блискавичні падіння пульсу. Очікування смертельного результату. Величезні дози камфори за Преображенським.
24 грудня.
Уранці — поліпшення. Дихання прискорене вдвічі, температура 42. Камфора, кофеїн під шкіру.
25 грудня.
Знову погіршення. Пульс ледве прощупується, кінцівки холодні, зіниці не реагують. Адреналін у серце, камфора за Преображенським, фізіологічний розчин у вену.
26 грудня.
Певне поліпшення. Пульс 180, дихання 92, температура 41. Камфора, харчування клізмами.
27 грудня.
Пульс 152, дихання 50, температура 39,8, зіниці реагують. Камфора під шкіру.
28 грудня.
Значне поліпшення. Опівдні — зненацька рясний піт, температура 37,0. Операційні рани в незмінному стані. Перев’язка.
З’явився апетит. Харчування рідке.
29 грудня.
Спостерігається поодиноке випадання шерсті на лобі і на боках тулуба.
Для консультації викликано: професора з кафедри шкірних хвороб Василя Васильович Бундарева і директора московського Ветеринарного показового інституту. Цей випадок вони визнали незафіксованим у літературі. Діагностика нез’ясована. Температура — 37,0.
(Запис олівцем.)
Увечері з’явився перший гавкіт (8 год 15 хв). Спостерігається різка зміна тембру і зниження тону. Гавкіт замість слова «гау-гау» на склади «а-о», за звучанням почасти нагадує стогін.
30 грудня.
Випадіння шерсті набуло характеру загального облисіння.
Зважування мало несподіваний результат — ЗО кг з огляду на ріст (подовження) кісток. Пес усе ще лежить.
31 грудня.
Колосальний апетит.
(У зошиті — чорнильна пляма. Після чорнильної плями квапливим почерком.)
0 12 год 12 хв пес чітко прогавкав А-б-ир.
(У зошиті перерва і далі, очевидно, помилково від хвилювання написано.)
1 грудня. (Закреслено, виправлено.) 1 січня 1925 року.
Уранці фотографували. Щасливо гавкає «Абир», повторюючи це слово голосно і ніби радісно. О 3-й годині по обіді (великими літерами) засміявся, від чого покоївка Зіна знепритомніла. Увечері 8 разів поспіль промовив слово «Абир-волог», «Абир».
(Косими літерами олівцем.) Професор розшифрував слово «Абир-волог», воно означає «Головри-ба»... Щось жахлив[е]...
2 січня.
Фотографували, як посміхався у мить уколу магнезії. Підвівся з ліжка і півгодини впевнено тримався на задніх лапах. Майже мого зросту.
(У зошиті вкладний аркуш.)
Російська наука ледь не зазнала вагомої втрати.
Історія хвороби професора П. П. Преображенського.
О 1 год 13 хв — проф. Преображенський знепритомнів. Під час падіння вдарився головою об спинку стільця. Тінктура Валеріана.
При нас із Зіною пес (якщо псом, звісно, можна назвати) вилаяв проф. Преображенського по матері.