(У зошиті якісь схематичні малюнки, за всіма ознаками зображають перетворення собачої ноги на людську.)
Подовжується задня частина скелета стопи (planta). Видовжуються пальці. Кігті.
Повторне систематичне навчання відвідин убиральні. Прислуга абсолютно пригнічена.
Проте слід відзначити тямущість істоти. Справи цілком поліпшуються.
11 січня.
Штани для нього вже цілком прийнятні. Промовив довгу кумедну фразу: «Дай сигарети — у тебе старі штиблети».
Шерсть на голові — негуста, шовковиста. Легко сплутати з волоссям. Але підпалини на тімені лишилися. Сьогодні з вух обліз останній пух.
Колосальний апетит. Із захопленням їсть оселедець.
О 5-й годині по обіді подія: вперше істота вимовила слова, що не були відірвані від довколишніх явищ, а стали реакцією на них. Саме: коли професор наказав йому: «Не кидай недоїдки на підлогу», — несподівано відповів: «Відстань, гнидо».
Пилип Пилипович був вражений, потім оговтався і сказав:
— Якщо ти ще раз дозволиш собі вилаяти мене або лікаря, матимеш наганяй.
Цієї миті я сфотографував Шарика. Певен, що він уторопав слова професора. Похмура тінь упала на його обличчя. Глянув спідлоба досить роздратовано, але замовк.
Ура, він розуміє!
12 січня.
Закладає руки в кишені штанів. Відучується від лайки. Насвистував «Ех, яблучко...»[7]. Підтримує розмову.
Я не можу втриматися від кількох гіпотез: до біса омолодження, принаймні наразі. І дещо найвагоміше: завдяки дивовижному досліду проф. Пре-ображенський розкрив одну з таємниць людського мозку. Незнану функцію гіпофіза — мозкового придатка — наразі з’ясовано. Він визначає людську подобу. Його гормони є найважливішими в організмі — гормонами вигляду. Новий напрямок відкривається в науці: без будь-якої реторти Фауста створений гомункул. Скальпель хірурга вдихнув людське життя в живу істоту. Проф. Преображенський, ви — творець. (Чорнильна пляма.)
Проте я відхилився від суті... Отже, він підтримує розмову. За моїм припущенням, річ ось у чому: гіпофіз, що прижився, відкрив центр мовлення в собачому мозку, тож слова хлинули потоком. Як на мене, ми маємо розгорнутий мозок, який ожив, а не мозок щойно створений. О, дивне підтвердження еволюційної теорії! О, ланцюг найдовший від пса до Менделеєва-хіміка! Ще моя гіпотеза: у мозку Шарика за псячий період його життя скопичилося безліч понять. Усі слова, якими він передовсім оперує, — вуличні слова, він їх чув і зачаїв у мозку. Тепер, проходячи вулицею, затамувавши жах, я дивлюся на зустрічних псів. Бог їх знає, що в них криється в мізках.
Шарик читав. Читав (3 знаки оклику). Це я здогадався. За Головрибою. Саме з кінця читав. І я навіть знаю, де відповідь на цю загадку: у перетині зорових нервів у пса.
Що в Москві коїться — розумом людським не збагнути. Сім сухарєвських гендлярів уже сидять за розповсюдження чуток про кінець світу, який накликали більшовики. Одарка Петрівна казала і навіть називала точну дату: 28 листопад 1925 року, в день преподобного мученика Стефана земля налетить на небесну вісь... Якісь шахраї вже читають лекції. Такий безлад ми зробили з цим гіпофізом, що хоч геть біжи з квартири. На прохання Преображенського я переїхав до нього і ночую в приймальні з Шариком. Оглядову перетворили на приймальню. Швондер мав рацію. Будком зловтішається. У шафах жодного скла, тому що стрибав. Ледве відучили.
Із Пилипом Пилиповичем щось дивне коїться. Коли я йому розповів про свої гіпотези і про надію розвинути Шарика в дуже високу психічну особистість, він хмикнув і відповів: «Гадаєте?». Тон його зловісний. Невже я помилився? Старий щось замислив. Поки я корплю над історією хвороби, він сидить над історією тієї людини, від якої ми взяли гіпофіз.
(У зошиті вкладений аркуш.)
Клим Григорович Чугункін, 25 років, неодружений. Безпартійний, симпатик. Тричі засуджений і виправданий: уперше через нестачу доказів, удруге — походження врятувало, втретє — умовно каторга на 15 років. Крадіжки. Професія — гра на балалайці у трактирах.
Невеличкого зросту, недоладної статури. Печінка збільшена (алкоголь). Причина смерті — удар ножем у серце в шинку («Стоп-Сигнал», неподалік Преображенської застави).
Старий, не відриваючись, сидить над климівською історією хвороби. Не доберу — в чім річ. Бурчав, що, на жаль, не здогадався оглянути в паталогоанатомічній увесь труп Чугункіна. У чім річ — не второпаю. Хіба не байдуже, чий гіпофіз?
7
Російська народна після, що після Жовтневої революції трансформувалася в частівку з безліччю варіацій, зокрема і з вульгарними конотаціями.