Гість поклав на стіл конверт, і ми стали розглядати його. Конверт виявився звичайнісіньким, із сірого паперу. Адреса — «Готель «Нортумберленд», серу Генрі Баскервілю» — була написана великими друкованими літерами; на поштовому штемпелі стояли: «Черінґ-крос» і час відправлення — вечір попереднього дня.
— Хтось знав, що ви зупинитеся в готелі «Нортумберленд»? — поцікавився Голмс, кинувши допитливий погляд на нашого гостя.
— Ніхто не знав. Я вирішив, де зупинитися, тільки після зустрічі з доктором Мортімером.
— Але доктор Мортімер, вочевидь, сам там зупинився?
— Ні, я живу у знайомих, — сказав медик. — Ніхто не міг знати, що ми поїдемо саме в цей готель.
— Гм! Отже, вашими пересуваннями хтось дуже цікавиться.
Шерлок вийняв із конверта складений вчетверо аркуш паперу, розгорнув його і поклав на стіл. Посередині сторінки була написана одна-єдина фраза, складена з підклеєних одне до іншого друкованих слів. Там було зазначено наступне: «Якщо розум і життя вам дорогі, тримайтеся подалі від торф’яних боліт». Слова «торф’яних боліт» були написані від руки, чорнилом.
— Так ось, пане Голмс, — сказав сер Генрі Баскервіль, — може, поясните мені, що все це означає і хто так зацікавився моїми справами?
— А що скажете ви, докторе Мортімер? Цього разу тут начебто немає нічого надприродного?
— Авжеж, сер, але, можливо, лист надіслала людина, переконана в тому, що вся ця історія надприродна.
— Яка історія? — різко спитав сер Генрі. — Ви, джентльмени, мабуть, обізнані про мої справи набагато краще, ніж я сам!
— Ми розповімо вам усе, сер Генрі. Без цього ви не підете звідси, повірте в те, що я кажу, — запевнив Шерлок Голмс. — А зараз давайте займемося цим вельми цікавим документом, який був складений та опущений у поштову скриньку вчора ввечері. Ватсоне, у нас є вчорашній «Таймс»?
— Он там, у кутку.
— Будьте ласкаві подати мені сторінку з передовицею, — він швидко пробіг її очима. — «Свобода торгівлі»... Чудова передовиця! Дозвольте прочитати вголос один абзац. «Якщо хтось намагатиметься переконати вас, що та галузь промисловості, в якій ви особисто зацікавлені, перебуває під захистом протекційних тарифів, тримайтеся подалі від таких людей, бо розум повинен вам підказати, що така система врешті-решт підірве наш імпорт і порушить нормальне життя нашого острова, інтереси якого дорогі всім нам». Що ви на це скажете, Ватсоне? — вигукнув Голмс, радісно потираючи руки. — Блискуча ідея, чи не так?
Доктор Мортімер поглянув на Голмса, як дивляться турботливі лікарі на безнадійних пацієнтів, а сер Генрі Баскервіль звів на мене здивований погляд своїх карих очей.
— Я не дуже тямлю в таких питаннях, як тарифна політика, — сказав він, — але мені здається, що ми трохи відхилилися від нашої теми.
— Навпаки! Ми сунемо гарячими слідами, сер Генрі. Ватсон знайомий із моїм методом краще за вас, але боюся, що зміст прочитаного уривка вислизнув навіть від нього.
— Так, зізнаюся, я не бачу жодного зв’язку між ним і листом.
— А зв’язок, любий мій Ватсоне, настільки тісний, що, по суті справи, одне випливає з іншого. «Якщо», «вам», «тримайтеся подалі від», «розум», «життя», «дороги». Невже не здогадуєтеся, звідки взяті ці слова?
— Ах, хай йому грець! Звісно, ви маєте рацію, який блискучий здогад! — вигукнув сер Генрі.
— Якщо ви все ще сумніваєтеся, то погляньте на слова «тримайтеся подалі від» — вони вирізані вкупі.
— Ну ж бо... Так, справді!
— Знаєте, пане Голмс, я навіть не уявляв собі, що такі речі можливі! — зауважив доктор Мортімер, із подивом споглядаючи на мого товариша. — Здогадатися, що слова вирізані з газетного тексту, це ще куди не йшло. Але безпомилково назвати газету, і мало того — вказати статтю, з якої вони взяті, це перевершує будь-яку уяву! Як ви здогадалися?
— Впевнений, лікарю, що ви можете відрізнити череп негра від черепа ескімоса?
— Звісно, можу.
— Яким чином?
— Але ж це мій коник! Різниця між тим та іншим цілком очевидна. Надбрівні дуги, лицьовий кут, будова щелепи...
— А в мене є свій коник. На мій погляд, різниця між боргесом на шпонах [6], яким набираються передовиці «Таймс», і сліпим шрифтом дешевих вечірніх газеток не менш очевидна, ніж різниця між вашими неграми й ескімосами. Знання шрифтів — одна з найелементарніших вимог до детектива, хоча мушу зізнатися, що у дні своєї юності я якось сплутав «Лідський Меркурій» із «Вранішніми відомостями». Але передовицю «Таймс» ні з чим не сплутаєш, і ці слова могли бути вирізані тільки звідти. А позаяк лист відправили вчора, все свідчило про те, що нам слід було перш за все зазирнути в учорашній номер.
6