— Отже, пане Голмс, — сказав сер Генрі Баскервіль, — хтось склав цей лист, вирізавши ножицями...
— Манікюрними ножицями, — перебив його детектив. — Ви звернули увагу, які у них короткі кінці? Для того щоб вирізати слова «тримайтеся подалі від», довелося зробити два надрізи.
— Згоден. Хтось вирізав ці слова ножицями з короткими кінцями і наклеїв їх...
— Гуміарабіком, — підказав Шерлок.
— ...і наклеїв їх гуміарабіком на папір. Але чому ж тоді слова «торф’яних боліт» написані від руки?
— Бо автор листа не знайшов їх у газеті. Всі інші слова досить прості, їх можна зустріти в будь-якому тексті, а ці трапляються порівняно рідко.
— Дуже вичерпне пояснення. А що ще вам вдалося тут вичитати, пане Голмс?
— Дещо вдалося, хоча автор докладав усіх зусиль до того, щоб знищити всі докази. Як ви самі можете переконатися, адреса написана великими друкованими літерами. Але така газета, як «Таймс», рідко потрапляє в руки простих людей. Отже, звідси можна зробити висновок, що лист склала освічена людина, котра намагалася видати себе за неосвічену і навмисне змінила почерк, мабуть, побоюючись, аби ви не розпізнали автора, якщо не зараз, то пізніше. Крім цього, зверніть увагу, що слова наклеєні нерівно, деякі з них виступають над рядком. Наприклад, слово «життя» сидить зовсім не на місці. Це вказує на недбалість автора листа, а може, і на хвилювання чи поспіх. Я схильний вважати, що у всьому винне саме хвилювання та поспіх, бо навряд чи ця людина проявила б недбалість у такій, мабуть, серйозній справі. Якщо хтось справді квапився, то цікаво знати чому. Адже лист, опущений вчора, все одно мав би застати сера Генрі в готелі. Може, його автор боявся якоїсь завади. Але з чийого боку?
— Ми, так виглядає, подалися в царину припущень, — зауважив доктор Мортімер.
— Скажіть краще — в царину, де зважуються всі можливості, з тим, щоб вибрати з них найімовірнішу. Таке наукове використання сили уяви, яка завжди працює у фахівців на твердій матеріальній основі. Ви, природно, назвете це чистим здогадом, але я майже впевнений, що адресу писали в якомусь готелі.
— Чому ви так вирішили?
— Огляньте конверт уважніше, і ви побачите, що автору не пощастило з письмовим приладдям. Перо двічі запнулося на одному слові, і його довелося тричі вмочити в чорнильницю, щоб написати таку коротку адресу. Отже, чорнила було мало, на самому денці. Власне перо і каламар рідко доводять до такого стану, а щоб і те, і інше відмовлялося служити — це вже виняткова ситуація. Але, як ви знаєте, в деяких готелях із письмовим причандаллям і чорнильницями зовсім кепсько. Тому я, майже не вагаючись, скажу, що якщо б нам вдалося обстежити всі кошики для паперів у всіх готелях поблизу Черінґ-кросу та виявити там залишки порізаної передовиці «Таймс», ми відразу знайшли б автора цього дивного послання... Стійте! Стійте! Що це?
Він став уважно вдивлятися в сторінку, на якій були наклеєні слова, тримаючи її на відстані одного-двох дюймів від очей.
— Ну, що?
— Ні, нічого, — сказав Голмс і поклав лист на стіл.
— Папір цілком гладкий, навіть без водяних знаків. Ні, ми вичавили з цього цікавого листа все, що було можна. А тепер, сер Генрі, розкажіть, чи не сталося з вами чогось незвичайного з того часу, як ви приїхали до Лондона.
— Та ні, пане Голмс, ніби нічого такого не сталося.
— Ніхто на вас не чатував, не вистежував?
— Я, мабуть, потрапив у якийсь детективний роман, — задумався гість. — Кому може спасти на гадку стежити за мною?
— Дайте час, поговоримо і про це. А наразі зважте: невже вам немає про що розповісти нам?
— Це залежить від того, що ви вважаєте гідним вашої уваги.
— Все, що так чи інакше виходить за рамки традиційного укладу життя.
Сер Генрі всміхнувся:
— Майже все моє дитинство і юність пройшли в Сполучених Штатах і Канаді, тому англійський уклад життя для мене ще незвичний. Але навряд чи у вас вважається буденністю, коли у людини раптом зникає один черевик.
— Ви загубили один черевик?
— Друже мій, — вигукнув доктор Мортімер, — та ваш черевик просто кудись засунули! Він знайдеться. Чи варто турбувати пана Голмса через такі дрібниці!
— Але ж він питає, чи не сталося зі мною чогось незвичайного.
— Саме так, — погодився Голмс. — Мене цікавить будь-яка дрібниця, якою б безглуздою вона не здавалася. Отже, у вас пропав черевик?