Отже, ціннісні орієнтири виконують функції регуляторів поведінки та проявляються у всіх галузях людської діяльності, і у адаптаційній також.
1.3. Ціннісні параметри соціальної адаптації особистості як соціологічна проблема
В широкому розумінні цінностями є предмети і явища (як матеріального, так і ідеального порядку), а також їх якості і властивості, які мають певну значущість для суспільства та особистості, тобто здатні задовольняти їхні потреби та різноманітні інтереси. В соціології цінності розглядаються головним чином як соціально-нормативні регулятори суспільного життя і поведінки людей, як фундаментальні норми (моральні, законодавчо-правові, релігійні та ін.), що забезпечують цілісність соціального організму [126, 1216].
У психології поняттю “цінність” може надаватися декілька значень, залежно від аспекту, який на даний момент розглядається:
Цінність як суспільний ідеал, вироблений суспільною свідомістю, абстрактне уявлення про атрибути належного в різних сферах суспільного життя, яке міститься в ньому.Цінності, які постають в об’єктивованій формі у вигляді витворів матеріальної та духовної культури чи людських учинків.Соціальні цінності, переломлюючись через призму індивідуальної життєдіяльності, входять у психологічну структуру особистості у формі особистісних цінностей [70, 442].Зміст цінностей зумовлений соціальними факторами, на що не раз вказував засновник Французької соціологічної школи Е.Дюркгайм. Суспільство, на його думку, є сховищем усіх людських цінностей, які випливають із соціальної реальності. Така позиція рішуче протистоїть позиції філософів баденської школи, згідно з якою цінності перебувають по той бік емпіричної реальності і можуть бути предметом лише віри, а не наукового пізнання [71, 105]; [58, 58-59].
Поняття “цінність” Говард Парсонс пов’язує з іншим поняттям - “здійснення”. Останнє означає процес актуалізації ціннісно-структурованих потреб особистості - біологічних, індивідуальних, міжособистісних, екологічно-планетарних і навіть космічних. Цінність, на його погляд, у найзагальнішому значенні цього слова - “бажаність, або придатність будь-чого що стосується людини” [72, 197].
Досить оригінальні думки щодо природи цінностей та їх значення для людини висловлює австрійський філософ і психолог В.Франкл. “Бути людиною, - пише він, - означає бути небайдужим до смислу, який вимагає здійснення, і цінностей, що вимагають реалізації. Це означає жити в полі напруги, яка виникає між полюсами реальності та ідеалів, які вимагають матеріалізації. Людина живе ідеалами й цінностями. Людське існування не автентичне, якщо воно не виступає як самотрансценденція” [73, 285]. При цьому Франкл виділяє цінності “вічні” та “ситуативні”. “У певному розумінні ситуативні цінності завжди десь “за сценою”, в очікуванні своєї пори, і людина має єдину можливість реалізувати їх, - пише Франкл. - Якщо ця можливість втрачена, вона зникає безповоротно; ситуативна цінність так і залишається нереалізованою. Для людини названа цінність втрачається назавжди” [Там само, 184].
До ціннісної проблематики не раз звертався також видатний американський соціолог Т.Парсонс. У своїх працях він наголошував, що потрібно досліджувати не взаємодію реальних та ідеальних чинників, а взаємопроникнення соціальної та культурної систем, які не просто взаємозалежні у своєму розвитку, а взаємопроникають одна в одну. Адже формування структури соціальної системи невід’ємне від формування структури культурної системи, і навпаки. Нерозуміння цього є причиною багатьох теоретичних труднощів. Соціальна та культурна системи зумовлюються цінностями, які мають “стратегічне значення” для всіх систем і для всього суспільства. Тому предметом соціології знання, на думку Парсонса, мають бути проблеми емпіричного екзистенційного знання в його співвіднесенні з цінностями соціальної та культурної систем.