Третя категорія людей (емоційно-орієнтовані) у процесі адаптації надають перевагу власним емоціям. Їхні адаптивні рішення носять спонтанний характер, і не викликані ні принципом раціональності, ні устремлінням слідувати певним цінностям.
Четверта категорія - традиціоналісти - усіма засобами намагаються зберегти своє попереднє життя, утримати минуле. Іншими словами, в умовах, що змінилися, наслідувати стереотипи поведінки. Вони намагаються відшукати анклави минулого, тобто сфери діяльності, інститути, соціальні структури, де в максимальній ступені зберігається можливість жити “по-старому”.
У своїх роздумах про побудову механізму пристосовницького процесу М.Вебер виокремлює два види цінностей - цінність успіху та цінність переконань.
На думку Вебера, відмова від ідеалів в ім’я успіху чи слідування за ними в ущерб успіху повинні бути індивідуальними рішеннями кожної людини в кожному окремому випадку, проблемою її ціннісного рішення, справою її совісті.
В одному випадку нас змусили миттєво сприйняти безумну ідею, що цінністю успіху є героїчна праця у справі побудови комунізму, а в другому, завуальованому розмовами про демократію та свободу, що цінністю успіху є багатство, здобуте за будь-яку ціну.
Герменевтична традиція та можливості застосування її ідей у вивченні механізму адаптації
Ключова концептуальна ідея: якщо ставиться завдання зрозуміти людей та їхні вчинки, то потрібно виходити з їхніх власних суб’єктивних визначень ситуації, інтерпретацій оточуючого світу, з’ясувати, як вони самі сприймають дійсність що їх оточує, кодують та декодують, конструюють та реконструюють її, формують ментальні образи світу. Сама ж соціальна реальність створюється людьми, коли вони діють у цьому світі та інтерпретують події, що в ньому трапляються.
Теорема У. Томаса: “Якщо люди сприймають деяку ситуацію як реальну, то вона справді стає реальною за своїми наслідками”.
В соціальній психології даний феномен носить назву “біхевіорального підтвердження” - соціальні очікування змушують людей діяти так, що їхня поведінка підтверджує ці очікування.
Отже, герменевтика - це метод розуміння суб’єкта, заснований на внутрішньому досвіді людини та сприйнятті нею життєвих реалій.
Ідеї такого роду повинні бути досить продуктивними в дослідженнях адаптивного процесу та розкрити нові його сторони. Яким чином індивід інтерпретує та конструює адаптивну складову соціальної реальності, характер змін, що стаються у цій реальності? Які смисли та значення вкладає в події, що стаються? Яку ситуацію визначає для себе в якості адаптивної, а яку такою, що не потребує адаптацій? Яким чином здійснюється вибір адаптивної моделі поведінки?
Теорія Вільфредо Парето та можливості застосування її ідей у вивченні механізму адаптації.
Справжніми рушійними силами людської історії Парето вважав почуття, віддаючи їм пріоритет перед розумом. Специфічно людське, на його думку, заключається не в розумі, а в здатності використовувати розум для маскування своїх дій за допомогою таких, що зовнішньо здаються логічними, теорій і аргументів. Людина, на відміну від тварини, здатна мислити, і тому накидає ковдру на свої інстинкти і почуття.
Якщо ми хочемо пізнати об’єктивне явище, нам потрібно спробувати від суб’єктивних свідчень переходити до об’єктивності. Таке завдання історичної критики, яка повинна брати до уваги особливості людської психіки.
Парето соціальну поведінку людини поділив на декілька підгруп, підкресливши важливість перших двох з них.
Перша підгрупа - інстинкт комбінацій - лежить в основі всіх соціальних змін.Друга підгрупа - постійності агрегатів - пов’язана з устремліннями людини до стабільності.Конфлікт інстинктів змін та консерватизму, новаторства та ретроградства, які притаманні людині, пояснює, на думку Парето, хід циклічного руху та повернень в історії, у відомих межах - генезис та зміну ідеологій у суспільстві, колообіг та циркуляцію правлячих еліт, а також адаптивний процес. При цьому, за Парето, не лише еліта пристосовується до отриманих від еліти стимулів.
Ці процеси ми спостерігаємо в сучасній Україні. Нові еліти нав’язують низам цінності, норми та моделі відпочинку, ділової активності, споживчих стандартів, мови, символів.
Теорія В.Парето про “колообіг еліт” має сильний адаптивний контекст, оскільки базується на класифікації людей за їхнім відношенням до адаптації. В людях першого типу (від природи) домінують залишки першого класу - інстинкту комбінацій. Це мандрівнки, полювальники, революціонери. Їм потрібен адаптивний стрес. Одноманітність їх пригнічує. Вони постійно ініціюють зміни, шукають та знаходять, а тому безперервно знаходяться в адаптивному процесі.