Згідно з економічним підходом, людина вирішує взяти шлюб, тоді коли очікувана нею корисність шлюбу переважає очікувану користь від самостійного життя.
Користуючись ідеями Г.Беккера, можна запропонувати, що модель адаптації людини (як і будь-якої соціальної системи) - це модель вибору такого варіанта адаптивної траєкторії, який забезпечує максимальний приріст корисності (з точки зору досягання адаптивної мети) на будь - якому кроці адаптації, чи в перспективі - вирішення цього питання знаходиться в галузі суб’єктивних обставин, переваг, значень та смислів адаптанта.
У контексті категорії “максимальний приріст корисності” - мова йде про відновлення втрачених цінностей - “параметрів життя”, які найбільш соціально-значимі для людини. Ними передусім виступають універсальні життєві цінності - прибуток, улюблена професія, житло, соціальна захищеність, свобода, здоров’я, сім’я, престиж, влада. Адаптивний механізм повинен діяти таким чином, щоби чи відновити межу корисності на попередньому рівні, чи перестрибнути її. При цьому один адаптант вирішить застосувати стратегію повільного і поступового просування до мети, поступово з кожним кроком “максимізуючи корисність”. Інший, навпаки, досягне мети одним ривком, але перед цим довго буде розробляти стратегію її досягнення.
Озброївшись економічним підходом Г.Беккера в поясненні сутності людської поведінки, неважко зрозуміти, чому адаптації в неправовому полі виявилися настільки розповсюдженими в Україні, а також з’ясувати феномен появи “нових українських рускіх” - людей без освіти, але з великими капіталами. “Економічний підхід виходить з того, що злочинна діяльність - така ж професія, якій люди присвячують повний чи неповний робочий день, як і теслярство, інженерна чи викладацька діяльність. Люди вирішують стати злочинцями тому, що очікують, що “прибуток” буде більшим від заняття іншими професіями. Зростання користі та зменшення утримок злочинної діяльності збільшує число людей, які стають злочинцями.
Концепція ієрархії потреб А.Маслоу.
Американський вчений А.Маслоу створив ієрархічну модель мотивації, основу якої складає “піраміда потреб”. Згідно з цією концепцією, вищі потреби можуть скеровувати поведінку індивіда лише тією мірою, якою задоволені його більш нижчі потреби.
Порядок при цьому такий:
фізіологічні потребипотреби в безпеціпотреба в любові та прив’язаностіпотреба у визнанні та оцінціпотреба в самоактуалізації - реалізації потенцій, здібностей та талантів людини.Універсальні пояснювальні можливості цієї концепції можуть, на наш погляд, слугувати вихідною базою і для розуміння механізму адаптації, стадій адаптаціоґенезу.
У зв’язку з цим, можна запропонувати три версії “ієрархічної моделі адаптації”.
Перша версія стосується черговості адаптацій. Гіпотетично можна запропонувати наступну модель адаптації. На першій фазі здійснюється досягнення рівня адаптованості у ракурсі фізіологічних потреб особистості, на другій вирішуються питання адаптації пов’язані із забезпеченням потреби у безпеці, на третій - з формуванням необхідного соціокультурного оточення, створенням необхідної соціальної сітки, задоволенням потреби у спілкуванні, любові та прив’язаності і т.ін., на четвертій - досягнення рівня адаптованості з точки зору отримання бажаного статусу, престижу, влади, кар’єрного зростання, на п’ятій фазі відбувається адаптація, пов’язана із задоволенням устремління до самореалізації, самовираження через творчу активність.
Іншими словами, в унісон з ідеями Маслоу можна стверджувати, що адаптація кожного нового рівня стає актуальною, заявляє про себе лише після того, як здійснюється адаптація на попередньому рівні.
Друга версія стосується проблеми величини адаптивного завантаження в контексті рівня розвитку особистості. Смисл полягає в тому, що об’єктивно кожна особистість має свою межу вертикального - з точки зору принципу ієрархії потреб А.Маслоу - сходження. Одні індивіди керуються лише фізіологічними потребами, інші їм в принципі невідомі. Інші підіймаються на щабель вище, для них актуальна також потреба в безпеці. Треті - крім двох згаданих вище - постають носіями і соціальних потреб: в позитивному соціальному оточенні, любові, товаристві, ідентифікації. Однак цей щабель для них - найвища межа. Четверті, крім того, відчувають потребу у високому статусі, забезпеченому престижі, у владі над людьми, у визнанні і т.д. І, нарешті, п’яті дістаються вершини піраміди потреб, маючи яскраво виражену потребу в самореалізації.