Отже, досить стійкою залишається залежність внутрішньоіндивідних рис людини від соціальних умов її існування. Водночас, на противагу цьому, в більшості громадян тієї чи тієї країни завжди виокремлювалися (і виокремлюються сьогодні) неординарні особистості, які за своїми індивідуальними рисами та якостями не “вписуються” у свою епоху, значно випереджають свій час. Відомий київський філософ С.Кримський назвав таких людей “монадними” особистостями. “У ціннісній свідомості людей ХХ століття такі монадні особистості, як М.Ганді і М.Л.Кінг, Я.Корчак і Матір Марія, А.Сахаров і О.Солженіцин мають більше значення, ніж масові політичні партії”, - робить висновок філософ [136, 22].
Циклічність відтворення індивідуальної ціннісної системи в перехідних умовах та її вплив на вибір адаптивних практик
Інтенсивне руйнування попередньої системи цінностей радянського суспільства почалося наприкінці 80-х років ХХ ст. Переосмислювалося значення таких цінностей, як свобода, справедливість, демократія, права людини, гроші тощо. Переосмислення відбувалося не лише на рівні окремих індивідів, зокрема дисидентів, а й цілих соціальних груп.
Природно, що цей процес відбувався і в Україні зі своїми специфічними особливостями. Зміну ціннісних орієнтирів, яка відбулася на території України, можна поділити на три етапи.
Перший етап (1985 - 1994 рр.) можна охарактеризувати руйнацією попередньої пануючої системи ідеологізованих радянських цінностей, найважливішими серед яких були “розвинутий соціалізм”, “радянський спосіб життя”, “соціалістична демократія” тощо, які нав’язувалися людям, а ті вірили, що саме “наша демократія”, “наш спосіб життя” - найдемократичніші у світі. Хоча це було зовсім не так. На цьому етапі відбувалася деформація й диференціація відносно однорідного (бо тоталітарного) в ціннісному вимірі суспільства, перетворення його в суспільство різнорідне, ціннісно гетерогенне. Зазначимо, що серед основних причин цих тектонічних зрушень було масове розчарування в можливостях державного патерналізму, відчуття невідповідності того, що відбувається, з тим, що має бути. Для цього періоду характерними були достатньо висока політизація більшості громадян, яка проявлялася в зростаючому рейтингу таких цінностей, як “свобода”, “демократія”, “незалежність”, “права людини”; і навпаки, такі ідеологізовані радянські цінності, як “інтернаціоналізм”, “колективізм”, “ентузіазм”, “боротьба” тощо в той час стрімко втрачали своє значення і відходили на другий план.
На другому етапі (1994-1998 рр.) найбільш важливими стали передусім процеси прискореного ціннісного розмежування між елітними та масовими групами, а також між молоддю та людьми старшого покоління. Масові прошарки нашого суспільства, відчуваючи себе “безпритульними”, покинутими державою напризволяще, засвоювали нові цінності, які являли собою складний конгломерат “старого” і “нового”, результат вельми своєрідної “адаптації” попередніх соціально-політичних, патерналістських настанов до реальності, в якій держава не бере участі.
Водночас у цей період наше суспільство, яке ми розглядаємо як сукупність соціально-демографічних груп, все одно зберігало свою однорідність (принаймні, коли йдеться про базові, значущі для більшості населення цінності), чого мало хто очікував, з огляду на поширені уявлення про притаманні йому глибокі розколи. Тобто ціннісне ядро масової свідомості, звільняючись од поверхово-ідеологізованої “оболонки”, демонструвало, проте, свою стійкість. Можна сказати, що воно протистояло процесам свого розпорошення та поляризації, еволюційно трансформуючись, але не знищуючись. Ціннісна поляризація суспільства проявлялася передусім у зростаючому розмежуванні між “батьками” та “дітьми” між старшою (більше 55 років) віковою категорією та молоддю (до 25 років), а також між людьми з вищою освітою та малоосвіченими громадянами.
Тут важливо зазначити, що поляризація за віковою ознакою стосувалася низки ключових для сучасного суспільства цінностей, пов’язаних з новими, ринковими відносинами, які найточніше характеризують особливості адаптації до них полярних вікових груп. Це такі цінності, як “власність”, “праця”, “гроші”, “свобода”, “власна гідність”, “працелюбство”, “підприємливість”, “заповзятливість”, “професіоналізм”, “освіченість” тощо.