Тому соціологи в якості одного із варіантів (за рівнем життя) виділяють в сучасному українському суспільстві три основні страти: вищу, середню й нижчу. В основі формування такої “драбини” є нерівність, і люди, рухаючись по такій драбині вгору, забезпечують собі, своїм дітям все кращі життєві умови і все ширші можливості і, рухаючись вниз, значно звужують свої можливості.
Як же оцінюють громадяни України свої життєві шанси за охарактеризованих умов? Соціологічні дослідження засвідчують, що відсоток незадоволених своїм життям і тим, що відбувається в суспільстві, значно переважає відсоток задоволених. Особливо негативно оцінюють українські громадяни шанси на комфортне життя. За всіма критеріями негативна оцінка переважає позитивну в 16-40 раз. Пом’якшена характеристика життєвих шансів простежується лише в тих твердженнях, де оцінка не пов’язана безпосередньо з грошима. Це відчуття безпечності, захист честі та гідності, можливість влаштувати особисте життя, здобути освіту і т. ін. [161, с.35-36].
Необхідно зауважити, що охарактеризована оцінка своїх життєвих шансів представниками різних класів і соціальних груп України неоднозначна, як неоднозначна вона і при оцінці соціальної справедливості. Більшість соціальних груп під соціальною справедливістю розуміє справедливу винагороду за трудову діяльність, гарантії соціальної захищеності. Представники підприємницьких структур найбільше занепокоєні незахищеністю підприємства, власності. Незаможні верстви населення вбачають соціальну справедливість у відсутності розподілу на багатих і бідних, а також ліквідації привілеїв для особливо багатих людей.
Дедалі більшу роль у визначення місця групи в стратифікаційній системі відіграє власність. Проведені в Україні дослідження свідчать, наприклад, що підприємці-власники відрізняються від підприємців, які не мають власності, більшою активністю, упевненістю, оптимізмом. Власність принципово змінила і соціальний стан керівників вищої ланки [154, с.147].
Певне значення у цьому контексті має і сектор господарювання. Робітники, наприклад, відчувають погіршення свого життя та втрату соціального статусу, оскільки їхні здібності, досвід, трудової діяльності відступають на задній план, вони не відіграють суттєвої ролі у їхній життєдіяльності.
У такому ж стані опинилися і спеціалісти. При цьому відчуття “зайвих людей” у суспільстві породжує соціальну апатію, мовчазне обурення, пошуки нових місць роботи, у тому числі і в зарубіжних країнах. Ця ситуація небезпечна й тим, що призводить до соціальної деградації суспільства, руйнування наукового потенціалу тощо. Названі стратифікаційні процеси та матеріальні негаразди відображаються на психології та поведінці людей, породжують їх масове незадоволення загальним станом у суспільстві і своїм власним життям. Спостерігається поступове перетворення суспільства на комплекс різних об’єднань та угруповань і втратою людини свого власного “Я”; відбувається перебудова свідомості, типу мислення, стереотипів поведінки, ціннісних орієнтацій. Це спричиняє суперечливе ставлення людей до внутрішнього духовного життя, до вміння аналізувати свої можливості, розуміння смислу свободи і самого життя.
Аналізуючи процес існування особистості в сучасних соціально-економічних умовах (не тільки України, а й інших держав світу), можна стверджувати, що конкуренція, суперництво, страх, переживання невдачі та успіху в діяльності, перевага матеріальних потреб деградують свідомість людини, створюють загальнолюдські цінності та систему взаємовідносин між людьми.
Приналежність індивіда до певної соціальної групи, соціальний престиж тих чи інших професій ставить індивіда в ситуацію вибору, де вона приймає для себе певні правила, стандарти, моделі поведінки тощо. Людині (особливо молодій) часто нав’язують стандарти спілкування, музики, моди, що негативно відображається на процесі її самоідентифікації. Маніпулятивні підходи у ставленні до оточуючих - це одна риса сучасної людини. Індивід - ХХ-ХХІ століть - це нерідко відмінний маніпулятор, який намагається психологічно підкорити собі подібного і мати від цього певну користь [162, с.100-101].
На основі проведеного аналізу можна зробити кілька висновків:
соціальна структура в Україні на сьогодні поки що розмита, недиференційована;станові, групові інтереси часто не визначені;елементи соціальної структури та суспільство загалом ще чітко не усвідомили шляхів подальшого розвитку, що породжує соціальну невизначеність, непевність, розчарування.